Пропустити команди стрічки Перейти до основного вмісту

До ювілею кафедри історії України
Спогади ветерана праці, к.і.н., доцента В.І. Ізюмова
18.11.2016

Восени 1967 року, після демобілізації, мене, 21-річного хлопця — випускника історичного факультету 1966 року було прийнято на роботу лаборантом кафедри історії України. Виявилося, що коли я служив на Байконурі, а саме у 1966 році, у нашому тоді державному університеті була створена нова кафедра історії України. Її членами стали досвідчені фахівці, мої вчителі, які до того працювали на кафедрі історії СРСР. Першим завідувачем кафедри став доцент Іван Іванович Колодяжний — людина інтелігентна і порядна, патріот України, висококваліфікований історик-дослідник. Його чудова українська мова дуже органічно підкреслювала змістовні, яскраві лекції, які базувалися на міцному археографічному фундаменті. Образи українських гетьманів у червоних штанах і синіх жупанах відкарбувалися у молодій пам’яті студентів історичного факультету. Спецкурси з історії Дніпрогесу як тепер згадується, були дійсною антитезою трагічної історії індустріалізації і колективізації у 20-30-х роках ХХ століття.

Одним із авторитетних викладачів старої фундації був Дмитро Артемович Першак — спеціаліст з історії революції та громадянської війни у Донбасі 1917-1920-років. Його лекції відзначалися ґрунтовною працею з історичними документами, залученими з архівних фондів, досконалим аналізом і чітким, академічним викладом. А от лекції Олександра Йосиповича Прийменка запам’ятались своєрідними контроверсіями легальної та нелегальної боротьби робітників Донбасу на початку ХХ століття, доречним гумором і жартівливою формою спілкування.

Мені, молодому колезі своїх вчителів, бо через 2 місяці з початку роботи на кафедрі мене було обрано асистентом, пощастило заприятелювати з талановитим Романом Даниловичем Ляхом. Він передав мені посаду заступника декана історичного факультету, а сам зосередився на науковій та викладацькій діяльності. Коло його наукових інтересів охоплювало аграрні процеси в Україні у І половині ХХ століття. Роман Данилович був представником історичної школи Івана Рибалка — відомого українського історика з Харківського університету, тому його безумовним пріоритетом було науково-дослідна діяльність. Саме тому він довгий час був головою Ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій на історичному факультеті, науковим керівником аспірантів і пошукачів. Роман Данилович був життєрадісною та веселою людиною, доброзичливим і компанійським епікурейцем.

З Харківського університету також приїхав на кафедру історії України Едуард Сергійович Острась, який займався проблемами селянства України у XVIII столітті. Це була рафінована людина з широкою історичною і літературною ерудицією, строга та педантична.

Ось така чоловіча кафедра історії України першого покоління. А якщо згадати лаборанта М. Шкарупу, то доречними виглядають жарти щодо традицій Запорізької Січі на історичному факультеті ДонДУ.

У 70-х роках ХХ ст. кафедра історії України розширилася — з’явилося жіноцтво — прекрасна науково-педагогічна стать, молодь, вчені середнього віку. Серед останніх виділився Микола Васильович Тимошенко — фахівець з історії другої української революції 1917-1920 років. Він теж був з Харківської школи істориків-патріотів і намагався прищепити студентам любов до України на історичному факультеті ДонДУ. Потім Микола Васильович допомагав піднімати українську історичну науку у Криму, у Симферопольському університеті. Однак сталася гуманітарна катастрофа, і це не провина, а біда українства. Микола Васильович цього вже не побачив.

У 1991 році здавалося відкрилися райдужні перспективи для історії України в Донецьку. Більш ніж 20 років — ціле покоління істориків, розвивалася та квітла історична наука: виходили книжки, статті, відбувалися міжнародні наукові конференції, з’явилися бакалаври, магістри, десятки кандидатів наук і докторів з історії України. Наша кафедра стала провідною і базовою на південному сході України. Однак 2014 рік став переломним. З’явилося небачене в Україні явище — університет в екзилі, а в Донецьку знищили кафедру історії України. Отака її доля!

Проте зло не може перемогти. Цьому вчить історія України — історія трагічна та водночас тріумфальна. Є кафедра історії України у Вінниці, де працюють талановиті, молоді вчені-патріоти, докторанти Марія Бистра і Наталія Касьянова, студенти і аспіранти-патріоти. Є допомога прогресивних вчених усієї України і цілого світу.

Слава історії України! Вітаю кафедру з 50-річним ювілеєм!

Кандидат історичних наук, доцент В.І. Ізюмов,
член кафедри історії України у 1967-2015 роках

Читайте також:
Читайте также:
Read also:
Останні новини
Последние новости
Last news




Останні новини на цю тему
Последние новости на эту тему
Last news of this topic