Життя, віддане Україні

У  Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Валентина Отамановського 18 січня проведено  літературно-мистецький вечір «Життя, віддане Україні» у межах Стусівських читань. Захід присвячено 86-річчю від дня народження Героя України, випускника нашого Університету, українського поета-шістдесятника, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника, дисидента, члена Української Гельсінської групи, борця за незалежність України у XX столітті Василя Стуса.

На літературно-мистецький вечір завітали освітяни, письменники, стусознавці, громадські діячі, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, викладачі, студентська молодь та шанувальники творчості Василя Стуса.

У заході взяла участь кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, теорії та історії української і світової літератури факультету філології, психології та іноземних мов ДонНУ імені Василя Стуса, стусознавиця Ольга Пуніна.

Ольга Василівна наголосила на важливості процесу творення для Василя Стуса, адже людина твориться впродовж життя. Вона акцентувала на виборі його родини між своїм і болісним, у Рахнівці, та чужим, що давало надію, на Донеччині, розповіла про вибір між розумом і серцем, про життя «на межі».

Ольга Пуніна окреслила три народження Василя Стуса. Спочатку вона говорила про фізичне народження, проілюструвавши його такою цитатою:

«Сивенький тато – слюсар заводський,

З парокотельні слухає гудки

І, певно, вже не жде нової ери.

Бо сплинув вік. І мариться село,

Де руки діда, схрещені в могилі.

Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля.

Все забуттям, мов терням, поросло».

Морально-етичне народження Василя Стуса (йдеться про вересень 1965 року, арешт його друга, Івана Світличного, виступ у кінотеатрі «Україна») відобразила, процитувавши: «Був шістдесят п’ятий рік, коли ти народився (так принаймні тобі здалось. Тоді тобі здалось – у неприхищеності немовляти)…»

І творче народження як остаточне усвідомлення того, що він – творець (йдеться про 18 січня 1972 року, коли Василь Стус починає працювати над збіркою «Час творчості») зазначила стусознавиця, підкресливши: «Оце твоє народження нове – в основі тіла і в основі духу».

Ольга Василівна також зупинилася на глибинних смислах, пов’язаних із любов’ю, процитувавши вірш «Не прагни, сину мій, а бережись»:

«Не прагни, сину мій, а бережись,

тримаючись вервечки існування,

і научайся саморозсвітання,

і мерехтіти радістю навчись.

Дороги далі круто повелись

туди, де грає життєструмування,

оце уводноволене кохання,

правдива уселенська благовість.

Нас матері зродили на любов –

орати землю, жито засівати,

щоб Господом дароване віддати,

коли небесна синя хоругов

нам вигріла на вічному осонні

і щедрі очі, й радісні долоні».

Життя і творчість Василя Стуса – це велика любов до України, до українського народу та абсолютна відданість боротьбі за національну ідентичність, незалежність, за ідеали справедливості, свободи та добра.

Стусове слово і сьогодні додає нам сил у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність рідної України!

Олена Топчій