
У промові на прикладі Донецького національного університету імені Василя Стуса, як одного з найбільш успішних кейсів переміщення та відновлення діяльності університетів, було показано не просто незламність української системи вищої освіти, а те, як університети стають носіями історичної пам’яті, опорою у збереженні інтелектуального потенціалу, науковими драйверами відновлення територій, на яких ведуться бойові дії, а також активними членами тих громад, де було організовано роботу після переміщення.