Виберіть сторінку

Володимир Бойко

Володимир Бойко

Привітання Донецькому національному університету з 50-річчя від дня організації на базі педінституту Донецького (з 2000 р. — національного) університету від директора Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, кандидата історичних наук Володимира Бойка.

Шановні колеги, дозвольте привітати вас із 50-річчям створення у Донецьку університету, тоді державного, а тепер національного. Заснований він був у період завершення відлиги з її вільнодумством, пошуками нового, намаганням переоцінити своє минуле і новим періодом, який згодом увійшов в історію як період застою, який характеризувався зрушеннями у сприйнятті в інтелектуальній сфері. У тій ситуації новостворений університет зумів стати справжнім осередком не лише отримання знань, але й осередком де студенти вчилися думати, що, власне, і є першим призначенням будь-якого навчального закладу. Була створена дуже серйозна база, і насамперед створено дієздатний колектив викладачів, університет прославився багатьма своїми відомими випускниками. Зрозуміло, чому саме в незалежній Україні він отримав статус національного — це визнання досягнень вишу в попередній період і в новітній — незалежності України.

Дозвольте кілька особистих вражень про Донецький університет. Найбільше це 2005 рік — участь у конгресі україністів, який проходив на базі Донецького університету, це одна з найбільших конференцій, які взагалі колись проходили в Україні, це кількасот, якщо не тисячу учасників. І її проведення саме в Донецьку було дуже показовим, як на мене. І досі в мене збереглися дуже приємні враження про спілкування, про дискусії, часом досить бурхливі, про коридори, про аудиторії університету та, звичайно, про дуже доброзичливу атмосферу, яка панувала у Донецькому університеті. Бував я й у центрі міжнародної безпеки, який для мене став певним відкриттям, що виявляється в ДонНУ є такий центр, він досить відомий, активний, знаний і далеко за межами Донецької області.

Минулий рік став випробуванням, яке важко було очікувати, але все ж таки до того варто було бути готовим, виходячи з деяких моментів, які були присутні, бо вони накопичувались не один рік. Цей рік став випробуванням для колективу ДонНУ. За таких обставин, на жаль, зникають тони і напівтони, і людина вимушена робити свій вибір. Для університету та його колективу це стало питання вибору, колектив його зробив, тому зараз ми говоримо про Донецький національний університет, який існує на території України, який евакуйовано до міста Вінниця, і який зараз стикається з багатьма проблемами, які треба вирішувати. Спілкуючись із представниками трудового колективу, я абсолютно переконаний, що ті проблеми, за допомогою всієї України, будуть вирішені і кращі здобутки університету будуть збережені й розвинуті. Нинішні політичні проблеми, які виникли, і війна, яка панує на сході України, зрештою рано чи пізно залишаться в минулому. Питання в тому, як ми переживаємо цей період, як ми на нього реагуємо, як ми вирішуємо ті проблеми, з якими ми зіткаємося. Зрештою, будь-які випробування, будь-яка криза — виклик для оновлення і переосмислення, випробування, яке має нас змінити, це завжди питання до набуття нової якості, з урахуванням усіх попередніх здобутків. Тож ще раз вітаю колектив Донецького університету з ювілеєм і бажаю сил наснаги і творчих досягнень!