Select Page

До 80-річчя найжорстокішої операції НКВС СРСР за національними ознаками

Утверджуючи тотальний контроль над усіма складовими радянського суспільства, Й. Сталін відчував найбільші труднощі саме в національній сфері. Пов’язані круговою порукою більше інших груп населення, етнічні товариства підпадали під найслабший контроль. Тут, здається має рацію точка зору, російського дослідника А.Ватутіна, що подібні обставини в уявленні Сталіна були найбільш небезпечними. Саме тому по «національному» в 1937-1938 рр. прийшовся основний удар, як на загальномасовому, так і на номенклатурному етапі «великого терору». Але із 14 операцій НКВС СРСР за національною ознакою найбільш жорстокою сталася «Грецька операція».

Виникає питання: що ж спричинило таку жорстоку розправу з греками? На наш погляд, йдеться про грецьке національне піднесенняперіоду політики українізації (1920-х — середини 1930-х років), утвердження сталих традицій вольностей з часів Катерини Другої та переважно сільського заможного класу. І по-друге, посиленню «чужеродності» греків сприяло відновлення в Греції монархії з диктаторським

урядом (1936 р.). А саме це нанесло найбільшого удару по надії Сталіна стосовно світової революції, для здійснення якої Греція розглядалася головним плацдармом для засилки «революціонерів» на Ближній Схід та в Південну Америку, підготовлених під прикриттям Комінтерну в Москві.

Передумовою розкрутки маховика репресивної машини НКВС СРСР на чолі з новопризначеним наркомом М. Ежовим стало рішення Політбюро ЦК ВКП(б) П-51/94 ″ Про антирадянські елементи” від 2 липня 1937 р. та відповідно Наказу за № 00447 ″ Про операцію з репресуванням колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів”

Початок Грецької операції поклала Директива НКВС СРСР № 50215 від 11 грудня 1937 р. за підписом наркома М. Ежова. Збігаючись із текстом попередніх директив, що до національних чисток, завдання зазначеної

операції полягало в негайній ліквідації широкої мережі грецьких націоналістичних, шпигунсько-диверсійних, повстанських, шкідницьких організацій (підкреслив О.Б.). У директиві чітко вказувалося число греків, яких необхідно заарештувати, скільки з них розстріляти і відправити до виправних таборів на 10 років. Базою для цієї ” роботи” означилися грецькі поселення і групи у різних містах і місцевостях Союзу, серед них у Донецькій, Одеській та інших областях України. Згідно наказу 15 грудня 1937 р. одночасно в усіх (підкреслив О.Б.) республіках, краях і областях здійснювати областях всіх (підкреслив О.Б.) греків, підозрюваних (за п’ятьма категоріями). На підготовку списків з прізвищами для виписки ордерів на арешт відводилося три доби. Привертає увагу, що наступного дня, після підписання директиви НКВС № 50215, тобто 12 грудня 1937 р. відбувалися перші вибори до Верховної Ради Союзу РСР.

15 грудня, як того вимагав нарком, розпочалася грецька операція НКВС — масові репресії проти грецької етнічної меншими в СРСР. У ході репресій за фальшивими обвинуваченнями у шпигунстві або контрреволюційній антирадянській діяльності було заарештовано понад 20 тисяч греків. У масштабах Союзу грецька операція вийшла (разом з фінською та естонською операцією) у лідери. У них стався самий високий відсоток розстріляних.

Найбільш кроваві локальні грецькі «зачистки» припали на Донецьку область та Краснодарський край. Мені особисто випала доля у складі редакційно- дослідницької групи «Реабілітовані історією» при Донецькій обласній адміністрації вивчати в Архіві Тимчасового зберігання документів облуправління СБУ кількість жертв грецької операції. Тоді вперше нам довелося зрозуміти, що таке «альбомний» список винесення вироку йдеться про протоколи рішень Особливої наради при НКВС СРСР, до складу якої входили особисто М. Ежов та генеральний прокурор СРСР А. Вишинський. Хто і як попадав в протоколи ? Із тюрем в регіони до Москви надходили списки з іменами заарештованих, тільки проти кожного десятого прізвище зазначалося «десять років таборів», решта —” розстріляти«. Чиновники швидко

розглядали списки і цілими альбомами подавали на підпис наркому та генпрокурору. З відси і пішла назва такого способу винесення вироку. 10 січня 1938 р. відбулося перше засідання особливої наради. Вона розглянула перший грецький «альбом» із 174 прізвищ, усім винесено вирок — ” Розстріляти«.

У Приазов’ї завдяки високій компактності проживання етнічних греків, всі арешти НКВС завершилися у січні 1938 р. 80 відсотків з них — у перші два тижні операції. У відповідь на рапорт заступника облуправління УНКВС Г. Загорського нарком внутрішніх справ УРСР І. Липлевський передав установку заарештувати у щоби-то не стало 5 тисяч осіб, незалежно від наявності компрометуючих матеріалів на них. Йшлося про продовження грецької операції з доведенням нової загальної кількості жертв репресій. Офіційним підґрунтям для розширення репресій стала постанова Політбюро ЦК ВКП(б) № П 57/ 49 від 31 січня 1938 р. Згідно постанови дозволялося на подовження строку репресій шляхом позасудового (підкреслив О.Б.) порядку розгляду справ. Саме це дає підстави не погодитися з твердженням авторів статті («Грецька операція НКВС») в «Вікіпедії» буцімто судили не «трійки». Наша група дослідників одночасно з протоколами Особливої наради, опрацювали протоколи «трійки» Донецької області (серед них облпрокурок Р.Руденко, який виріс до Головного обвинувачуванця Союзу РСР на Нюрнберзькому процесі над нацистськими злочинцями, а пізніше — Генерального прокурора СРСР; перший секретар обкому КПБУ О.Щербаков — виріс до Голови «Совінформбюро» в роки війни, пізніше -Перший секретар Московського міському та обкому ВКП(б)).

Результатами нашої дослідницької роботи і стала монографія ( Книга памяти греков Украины. Донецк, 2005) під редакцією В.М. Нікольського. У січні-жовтні 1938 р. по Донецькій області за приговором Особливої наради НКВС СРСР та «трійки» було розстріляно 3470 осіб, тобто 95,6 відсотків від засуджених) та заслано в спецтабори 158 осіб. У книзі імена жертв репресій згруповані по всім грецьким містам і селищам, де вони проживали. Через Товариство греків книгу передано в бібліотеки відповідних населених пунктів.

На основі вивчення архівослідчих справ автори книги доводять, що слідчим нерідко вдавалися до вигадок, підробляли підписи обвинувачених і уявних свідків, обвинувачувальний вирок складався з запізненням, навіть інколи пізніше постанови Особливої наради (мені особисто вдалося знайти такий приклад).

В результаті цієї національної «чистки» в області грецька громада майже цілком позбавилася інтелігенції (зачинатель румейської літератури Георгій Костоправ з соратниками). Закриті літературно-художній альманах, газета «Колективістус», навіть дитяча газета. По всьому Приазов’ю були закриті грецькі школи, під репресії попали викладачі і закрито Маріупольський грецький педагогічний технікум. Режисери і актори репресовані, а Маріупольський грецький театр було ліквідовано.

Чи можна сьогодні стверджувати, що установленні імена всіх жертв грецької операції в Донецькій області? Повинен сказати —”ні”. Є надія, що дослідники отримали змогу вивчити раніше закриті, недоступні для науковців матеріали.

Аналогічна ситуація і взагалі з даними в цілому по Україні, майже нічого не змінилося після дослідження Ю. Данилюка — кількість заарештованих в 1937-1938 рр. 5 574 особи. Я покладаюся на нові зусилля знаних науковців І.Г. Джухи, заввідділом Інституту історії України НАН України Л.Д. Якубової та інших особливо молодих дослідників.

До зазначеного, здається, не менш важливе завдання — зберегти пам’ять про репресованих тільки тому, що вони були греками відзначаючи 80-річну дату ізуверської Директиви НКВД СРСР № 50215, ми повинні не тільки пригадати ім’я загиблих, але розказувати про їх справи, про їх здобутки. Особисто для мене це — використовувати матеріали в магістерському спецкурсі ” Новатори промисловості в умовах радянської модернізації УРСР” (розробник двигуна внутрішнього згорання -дизеля для всесвітньовідомого Т 34 Костянтин Григорович Челпан, уродженець грецького села Чердакли в Приазов’ї ), в лекціях і бесідах з історії України.

Жертви грецької операції сталінського режиму заслуговують світлої пам’яті багатонаціональної України.

Бут Олександр Микитович,
д.і.н., заслужений професор Донецького національного університету
імені Василя Стуса