Виберіть сторінку

Студентоцентризм як складова сучасної філософії освітньої діяльності: успішні кейси Факультету історії та міжнародних відносин

Студентоцентризм як складова сучасної  філософії освітньої діяльності: успішні кейси Факультету історії та міжнародних відносин

Донецький національний університет імені Василя Стуса –  національний лідер освіти та науки, який керується у своїй діяльності якістю освіти як суспільною цінністю. Одним з основних векторів підвищення якості вищої освіти та важливою умовою професійної підготовки висококваліфікованих фахівців є студентоцентризм. Здобувачі Стусівського університету активно долучаються до розвитку якості вищої освіти, процесу прагматизації та управління освітньою діяльністю, реалізують низку інноваційних проєктів, підкорюють нові вершини та змінюють світ.

Про успішні практики студентоцентризму, кейси активного залучення здобувачів до розвитку living-learning-community, волонтерську діяльність на Факультеті історії та міжнародних відносин говоримо з деканом факультету, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Юрієм Теміровим.

– Шановний Юрію Тешабайовичу, у чому полягає філософія студентоцентризму? Як студентоцентризм допомагає налагодити продуктивний діалог зі здобувачами?

– В узагальненому вигляді студентоцентризм – це складова сучасної філософії освітньої діяльності; нова парадигма, яка має на меті переосмислити традиційний дидактичний підхід до навчання у бік перетворення студента з об’єкта на суб’єкт навчального процесу, його рівноправного партнера.

Закон України «Про вищу освіту» визначає студентоцентроване навчання як підхід до організації освітнього процесу, що передбачає:

    • заохочення здобувачів вищої освіти до ролі автономних і відповідальних суб’єктів освітнього процесу;
    • створення освітнього середовища, орієнтованого на задоволення потреб та інтересів здобувачів вищої освіти, зокрема надання можливостей для формування індивідуальної освітньої траєкторії;
    • побудову освітнього процесу на засадах взаємної поваги та партнерства між учасниками освітнього процесу.

Щодо ролі студентоцентризму в налагодженні діалогу між здобувачами, викладачами та співробітниками, то я б визначив цей принцип не як фактор сприяння такому діалогу, а як обов’язкову умову. Якщо студент не буде відчувати, що його думка з питань академічного, громадського життя є важливою, то ми будемо мати суцільний монолог деканату і викладачів із відповідними негативним наслідками для освітнього процесу, атмосфери на факультеті.

– Які успішні практики студентоцентризму реалізуються на Факультеті історії та міжнародних відносин?

– Давайте я наведу приклад тієї сфери, яка займає найбільшу частину взаємодії студентів і викладачів, у якій реалізація принципу студентоцентризму має фундаментальне значення, – це навчальний процес. Ми привертаємо увагу до змісту ОП, окремих ОК, форматів проведення занять, характеру навчальних завдань, проблематики та методичного забезпечення семінарських занять. Усі ці складові якраз і повинні забезпечити роль студента як креативного суб’єкта, рівноправного партнера в навчальному процесі. Дуже важливо, що переважна більшість здобувачів обирає творче завдання як форму підсумкового контролю. Думаю, очевидно, що навчальні завдання, зорієнтовані на просте відтворення інформації, яку запропонував викладач або автор наукової статті, монографії зі списку рекомендованої літератури, унеможливлюють впровадження студентоцентризму. 

Одна ілюстрація з власного досвіду. У межах дисципліни «Сучасні дослідження війни і миру» для студентів-магістрів ОП «Міжнародні комунікації та медіація в умовах конфліктного врегулювання» я пропоную таке завдання: «Дайте оцінку аналітичної продуктивності концепції «пастка Фукідіда» для осмислення сучасного протистояння США і КНР». Для виконання завдання необхідно актуалізувати знання з історії міжнародних відносин (Пелопоннеські війни), опрацювати роботу Грехема Еллісона  «Destined for War: Can America and China Escape Thucydides’s Trap?», ознайомитися з його інтерпретацією концепції «пастка Фукідіда» і, головне – запропонувати власне обґрунтоване бачення аналітичної продуктивності цієї концепції.

– Пане Юрію, у який спосіб Ви залучаєте здобувачів до процесу прагматизації та управління освітньою діяльністю?

– Формальна сторона залучення: можливості студентського самоврядування, представленість здобувачів у складі Вченої ради та КТК факультету. Змістовна сторона дещо складніша. Маємо високий рівень ініціативної залученості в культурно-масовому і спортивному напрямах. Здобувачі демонструють дивовижну самостійність і креативність у підготовці та проведенні таких заходів як, наприклад, «Дебют першокурсника», «День факультету». Приємно вражає ініціативність студентів у волонтерській діяльності. Щодо освітньої діяльності у вузькому сенсі, то чи не єдиний системний механізм залучення – це участь в опитуваннях щодо якості викладання дисциплін. Крім цього, студенти (Віталій Берегута, Юлія Драчук) продемонстрували дуже відповідальне ставлення до моніторингу ОП, надали слушні й корисні пропозиції, які були враховані. А от такі питання як дисципліна студентів у навчальному процесі, наприклад, ентузіазму щодо залучення не викликають. А втім, йдеться про важливий компонент управління освітою. Це наші спільне завдання на вдосконалення співпраці.   

– Які кроки для реалізації освітньо-наукового потенціалу здобувачів впроваджені на Факультеті історії та міжнародних відносин? Якими перемогами та здобутками студентів пишається факультет?

– Передусім я б відзначив наступні здобутки факультету: чітка орієнтація на дослідницькі інтереси здобувачів; системне інформування про можливості участі в науково-дослідній діяльності; персональний адресний підхід до залучення студентів; високий рівень уваги та підтримки з боку викладачів. По-перше, здобутків у цьому напрямі діяльності дійсно багато. Наведу кілька: насамперед абсолютно унікальний успіх студентів-міжнародників, які на останньому конкурсі наукових робіт МОНУ посіли перше (Вікторія Парчевська) і третє місця (Ірина Бондар); здобуття три роки поспіль призового місця командою істориків на Всеукраїнських змаганнях; перемоги й призові місця на всеукраїнських конкурсах студентських наукових робіт Карпенко О. (2019 р.), Литвака О., Шкодич А. (2020 р.), Драчук Ю. (2021 р.); перемога і призові місця у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт «Культурна дипломатія України: минуле, теперішнє, майбутнє» (Бондар І., Парчевська В., Рибак Д.); перемога Вікторії Парчевської у Всеукраїнському конкурсі есе китайською мовою «Китай моїми очима», організований посольством КНР в Україні. Хочу нагадати, що через відомі нам обставини у 2022 р. такі конкурси не проводилися. Варто відзначити, що з 3 стипендіатів Фонду Віктора Пінчука «Zavtra.UA» у 2022 р. від ДонНУ імені Василя Стуса двоє студентів (Дар’я Бабій і Вікторія Парчевська) представляють наш факультет.

– Шановний Юрію Тешабайовичу, поділіться, будь ласка, успішними кейсами активного залучення здобувачів до розвитку living-learning-community. Як «Дипломатичні діалоги», «United Minds» та гуртки «Дражлива історія», «Історія в мистецтві» допомагають покращити знання студентів та удосконалити їхні soft skills?

– Робота колективу факультету за цим напрямом має амбітну мету – сприяти формуванню розуміння того, що соціальна спільнота – це та обставина, характер і вплив якої на твоє життя може визначатися самим здобувачем лише в разі його активної позиції.

Студентські гуртки й об’єднання насамперед дають можливість на практиці усвідомити, що освіта, навчання не обмежуються навчальною аудиторією, вони охоплюють практично всі аспекти життя. Студенти формують навички організації та самоорганізації в умовах living-learning-community. Крім того, здобувачі мають можливість реалізації своїх інтересів (не тільки професійних) у проблемно-тематичних сферах, які недостатньо представлені в змісті ОП, в офіційному навчальному процесі.

– З початком повномасштабної російсько-української війни Факультет історії та міжнародних відносин активно волонтерить. Як допомагаєте ЗСУ?  

– Щодо індивідуального виміру, то багато хто з нас донатить на потреби різних підрозділів ЗСУ. Дуже часто це підрозділи випускників факультету. На нашій сторінці в Facebook був цикл відеосюжетів про персональні волонтерські ініціативи студентів.

Щодо колективного виміру, то вже на початку війни ми відреагували на звернення Вінницького обласного штабу тероборони: закупили більше ніж на 30 тис. грн різного роду необхідних речей, регулярно допомагали  розвантажувати/завантажувати.   

Наразі колективні зусилля факультету сконцентровані на підтримці батальйону Тероборони сухопутних військ ЗСУ, у якому проходить службу наш колега Юрій. Намагаємося допомогти задовольнити потреби у повсякденних речах, сприяли обладнанню кухні. Виготовили і відправили у підрозділ партію окопних свічок, зараз готуємо другу партію. Думаю, на момент виходу публікації ця партія вже буде в підрозділі.

За ініціативи та комунікаційної підтримки завідувачки кафедри іноземних мов професійного спрямування Віри Ігорівни Калініченко вдалося забезпечити батальйон пана Юрія генератором електричного струму та 25 дозиметрами для вимірювання радіаційного фону. Ключовий внесок у придбання цього обладнання зробила пані Олександрі Стеффенсен та всі співробітники Благодійного неприбуткового фонду  «Bevar Ukraine» (Данія). Ми також щиро вдячні за організаційну й технічну підтримку пані Олені Вранцевій, пані Оксані Ковтун та ГО «Інноваційна дія», компанії «Нова Пошта» (Nova Poshta Humanitarian).  

Хочу зазначити, що волонтерство є значущим не тільки завдяки  допомозі ЗСУ, воно є не менш важливим в контексті патріотичного виховання, усвідомлення всіма нами того, що Перемога може бути лише результатом наших спільних зусиль. 

– Пане Юрію, які практики та успішні кейси студентоцентризму, на Вашу думку, варто поширювати на інші факультети?  

– Переконаний, що кожен факультет нашого Університету має успішні кейси, які варто поширювати. Стосовно успішних кейсів Факультету історії та міжнародних відносин, то я б привернув увагу колег з інших підрозділів до наступних:

  • формати навчальних занять, які уможливлюють перетворення здобувача на активного суб’єкта, співтворця нових знань (акцентування фасилітації, практикоорієнтованості, інтерактивності, елементів тренінгу);
  • заохочення науково-дослідної активності здобувачів, особливо її ініціативної та організаційної частини (кейс традиційної міжнародної наукової конференції «Травневі студії»);
  • «дух Факультету», атмосфера партнерства і взаємоповаги.

Щодо останнього, то дуже важко сформулювати, як цим досвідом можна ділитися, але під час недавнього вручення дипломів випускникам-магістрам, вони найчастіше дякували саме за атмосферу, яка панує на факультеті.

Спілкувалась Олена Топчій

Архіви

Приєднуйтеся до нас