Виберіть сторінку

Важливі цитати

Важливі цитати

На філологічному факультеті завершився конкурс творчих робіт за мотивами поезій Василя Стуса «Із іскри загориться жар». Активну участь у ньому брали студенти відділення «Журналістика» та «Українська мова та література». Одразу варто зазначити, що частина учасників написали есе, а частина — вірші. За результатами конкурсу посіли: Анна Левіна — І місце, Яна Янковська — ІІ місце, Катерина Семивол — ІІІ місце. На мій погляд, міркування студентів є цікавими, а тому хочу поділитися із шановними читачами деякими цитатами, що полонили душу журі конкурсу.

Творчість видатного поета стала близькою і зрозумілою для студентів із багатьох причин. Майя Кульбедюк, студентка другого курсу зі спеціальності «Журналістика» згадує, що вперше познайомилася з творчістю Василя Стуса у школі в одинадцятому класі. Після уроків української літератури, присвячених вивченню творчості поета, дівчина самостійно почала вивчати інші його твори. Особливим предметом гордощів для юної читачки є те, що доля Василя Стуса пов’язана із Донецьким національним університетом: «Я рада, що ця людина на пряму зв’язана з Донецьким національним університетом і коли я тихесенько заплющую очі, то я бачу, як ще зелений першокурсник, Василь, перетинає поріг університету, який ходить по наших аудиторіях!».

Для Яни Янковської творчість поета також стала близькою, бо митець «пише про скруту на рідній землі, про важкі втрати та тортури над народом». Це есе мене вразило тим, що юна дослідниця говорить про В. Стуса, як поета дня сьогоднішнього: «На мій погляд, у циклі „Трени М.Г. Чернишевського“ Василь Стус яскраво відтворює як і минуле, так і сучасне, передає атмосферу тої епохи, яка варта уваги і у наш період. Бо попри усі негоди, Бог допомагає, адже потрібно не тільки вірити у краще, а й для цього щось робити. Бо усе залежить від самих нас».

Вартими уваги є не лише міркування про творчість митця, але й цитування із його поетичної спадщини:

Щедрує вам безсмертя щедрий вечір
в новій Вітчизні — по громаді спроб.
Отож не ремствуйте, що вам на лоб
поклав Господь свій світлий перст нищівний.

Трагічні події, що відбуваються на Донбасі, змусили наших студентів подорослішати раніше від своїх літ, прочитати твори Стуса крізь призму власної долі та нового сприйняття нашої історії. Такий трагічний збіг, коли збігаються бажання різних поколінь на зламі трагічних подій!

Студентка І курсу українського відділення Вікторія Берест з болем відзначає: «Душа поета прагнула бути вільною, але життєві обставини та чиясь зла воля завжди тримали душу поета в тенетах». Вікторія переконана, що Василь Стус провів своє життя у боротьбі. Поета не варто звинувачувати у слабкості духу за такі поезії як «Утрачені останні сподівання», «адже він був лише людиною!..».

А Тетяна Денисова, студентка І курсу прискореної форми навчання вважає, що варто читати вірші, в яких оспівується молодість і краса життя. Така поезія як «Даруйте радощі мої!» надає оптимізму, спонукає читача цінувати кожну мить життя.

Катерина Семивол, студентка 2 курсу зі спеціальності «Журналістика» осмислила складний шлях поета у власній поезії «За ґратами він залишався вільним»:

І тяжкий хрест через життя проніс він,
Незламний духом, мов той Прометей.
За ґратами він залишався вільним…

Власне мене вразило порівняння поета із Прометеєм, адже світло людям може дарувати не лише вогнем, але й словом.

Повністю погоджуюсь із міркуваннями Анни Левіної, що «вірші В. Стуса не можна листати, а у них потрібно входити і повільно обживатися, як обживав поет свої камери на етапах. І тоді відкриється унікальна сторінка поезії ХХ століття. Поет заплатив життям за безсмертя свого імені». У цих трагічних рядках талановитої молодої журналістки озвучено ціль життя поета, подано високу оцінку його творчості.

Раніше від студентів навіть старших курсів можна було почути міркування про те, що поезія Василя Стуса читається і сприймається важко. А тепер можна спостерігати, як читач вільно звертається до поезії митця, немов би та бджола, що летить від квітки до квітки, збирає мудрість, збагачує власний духовний світ.

Виливаючи свої переживання на папері, чи міг передбачити Василь Стус, що в його рядках зазвучать мотиви теперішнього життя:

Розкошлані на всіх вітрах вагань,
як смолоскипи молодого болю,
в неволі здобули для себе волю,
ногою заступивши смертну грань.

Коментарем до цих рядків може слугувати цитата із есе Яни Янковської: «Все це нагадує сьогоднішню ситуацію в Україні. Ті ж самі бідні, ті ж самі розстріляні ні за що, ті самі розбиті долі і тяжкі сльози. Де винуватицею є війна. Поет зі співчуттям та скорботою пише про свій край, ніби говорить за увесь понівечений народ того часу, а зараз його слова як ніколи актуальні для українських громадян, які постраждали через у зв’язку із військовими подіями на Донбасі».

Як бачимо, у складну хвилину людина шукає утіхи у гарному та правдивому слові. Поезія Василя Стуса сьогодні на часі. Тільки завдяки своїй багатогранності та величі вона здатна полонити душі молодих читачів. Сьогодні ми проходимо шляхами його болю: від аудиторій філологічного факультету на Університетській у Донецьку до Вінничини, а на осмислення життєвої дороги та творчості є час і снага.

Ніна Урсані,
заступник декана з виховної
та соціальної роботи філологічного факультету

Приєднуйтеся до нас