Виберіть сторінку

«Роль рідного університету переоцінити неможливо»

«Роль рідного університету переоцінити неможливо»

Наша редакція продовжує знаходити цікавих людей, доля яких була тісно пов’язана з Донецьким національним університетом. Сьогодні наш співрозмовник — випускниця університету Владислава Резник.

— Чим Вам запам’яталося навчання в ДонНУ?

— У 1997 році я закінчила факультет романо-германської філології, англійське відділення. Навчалася в дуже цікаві роки 1992-1997, роки не тільки демократичних змін, але й важкої кризи. На першому курсі, пам’ятаю, інфляція була така, що за стипендію, видану у вересні, можна було купити тільки завезений з Польщі «челноками» снікерс. Доїхати з Текстильщика до міста, в університет, було також дуже важко. Доводилося з 6 ранку стояти на зупинці, щоб хоч в якійсь автобус «влізти». Але навчатися було здорово!

— Як склалася Ваша кар’єра після закінчення університету?

— Я залишилася викладати на кафедрі англійської філології. Вела різні аспекти, від розмовної практики до фонетичного курсу і граматики. Паралельно працювала редактором та ведучою програм в донецькому відділенні радіостанції Європа Плюс. У 1999 році отримала стипендію на вступ до аспірантури Університету Стретклайд в місті Глазго, Шотландія, і поїхала туди в січні 2000 року.

— Ваша кар’єра склалася досить вдало. Яку роль у цьому відіграв ДонНУ?

— Роль рідного університету переоцінити неможливо. Роки навчання на факультеті романо-германської філології були чудовими. Я вступала на факультет за покликом серця, і мені були цікаві всі предмети, які відкривали нам світ філології, світової культури, мовознавства. У нас викладали багато з світочів філологічного та романо-германського факультетів; досі згадуються численні лекції, жарти, коронні фрази викладачів. На факультеті я знайшла друзів, з якими ми разом йдемо по життю ось уже більше 20 років, в радості і в горі. У нас був чудовий творчий колектив, ми самі писали сценарії, виступали на КВК та інших подібних заходах, підняли самодіяльність факультету на абсолютно новий рівень.

— Чим займаєтеся зараз?

— Захистивши дисертацію (PhD) у Великобританії, я десять років жила і працювала там. Викладала російську мову і літературу в університетах Стретклайд, Глазго, Дарема; в Університетському коледжі Лондона. Провела три місяці в Лозаннському університеті на пост-докторантському стажуванні. Займалася дослідженнями в галузі мовної політики, соціолінгвістики, соціології мови. Є автором друкованих робіт. Останні п’ять років живу у Варшаві, працюю перекладачем і продовжую займатися наукою. З жовтня 2014 працюю дистанційно доцентом на кафедрі теорії та практики перекладу в ДонНУ у Вінниці. Веду заняття з перекладу.

— З чим у Вас асоціюється університет?

— З друзями, відданістю факультету, з кавою на бульварі Пушкіна, з вечірками у гуртожитку на 11 поверсі. З викладачами, які прищепили любов до спеціальності.

Олексій Чмир