Згадуємо голод 1933-го разом

Екскурсовод закладу Лариса Іванівна Семенко познайомила відвідувачів із експонатами музею, які збереглися із голодного 1933-го року. Усіх присутніх вразили масштаби трагедії, що сталася на Поділлі у той складний час.

Пляшка із просом, яку закопав селянин, щоб врятувати родину від голоду, була знайдена на городі лише його потомками у 2012 році; перший трактор Харківського заводу, який селянин закопав і пішов на війну, а після повернення зібрав, щоб далі працювати в полі, — це експонати, які запам’яталися усім.

Старенькі вишиті сорочки, за колючими дротами, на мій погляд, символізують трагедію українського безпаспортного селянства. Затишні зали музею сформовано так, що вони можуть розповідати своїм відвідувачам про трагедію нашого краю навіть без екскурсовода. Проте з розповіддю Лариси Іванівни вони ожили перед нами, заголосили в її словах.

Варто подякувати директору музею К.І. Висоцькій, яка ініціювала для студентів Донецького національного університету безкоштовні екскурсії. Донбас і Поділля об’єднує спільна пам’ять про трагічне минуле та спільне українське майбутнє.

Ніна Урсані
заступник декана з виховної та соціальної роботи
філологічного факультету