Стендап про Дебют першокурсника-2021
Жартома
Він запам’ятається зеленим браслетом із клейкої стрічки на руці кожного актора і глядача, що стала символом втілення мрії першокурсника і старшокурсника-2021, ковідними сертифікатами, масками, списками глядачів, довгою чергою і останнім вечором осені.
Як могли його провести студенти ДонНУ імені Василя Стуса? Звичайно, за одним столом із любителями і зачинателями Книжного клубу ДонНУ імені Василя Стуса – Артемом Вікторовичем Баєвим та Олегом Станіславовичем Вєтровим, звичайно у роздумах, про те, щоб ще можна почитати нашим здобувачам перед сесією, або, що можна почитати викладачам замість модульних, аудиторних, творчих есе?
Виявилося, в арсеналі рекомендацій ще багато чого залишилося прочитати та обдумати. Тим паче, що любителі книжної словесності встигли провести неточний, приблизний математичний зріз (опитування) прочитаного в залі. Виявилося, що не всі все читали…
Сесія (за скромною не математичною гіпотезою філолога) могла би бути зірвана, бо здобувачі мали конче все прочитати.
Але нас врятували першокурсники, які прочитали все…У цьому нас запевнила й Ірина Анатоліївна Зайченко. То ж ми і розпочали «бенкет духовного читання».
Серйозно і лише про «Люборацьких» філологічного факультету
Ніколи не забуду «Люборацьких» Анатолія Свидницького крізь режисерську призму Максима Цюсьмака, який другий рік поспіль пише сценарій та готує постановку гри акторів на сцені.
Вперше це була моновистава із мінімальною кількістю акторів, але глибоким змістом, бо захотілося нашим філологам заглянути у майбутнє. Проаналізувати, чи готова людина до змін.
Коли я йшла на дебют, то не знала, що буду плакати у залі, бо вони заглянули у мою душу, яка сім років не може з минулого розкритися для змін…
Короткі сцени, що завершуються вимиканням світла, як потоки свідомості, як буденні картинки з життя, як уривчасті спогади, затоновані грою скрипки, що розриває душу. Історія Люборацьких – дзеркало нашого життя! Ми мріємо, робимо вибір, але життя його корегує: замість панства – біди, замість любові – біль, як у героїв твору, замість дому – чужі стіни, чужі тіні, як у мене!
Наші філологи міркували про те, що батьки вболівають за своїх дітей. Часто намагаються вирішувати за них, а потім дивуються, що дітей не можна впізнати…
А варто лише заглянути у душу сина, доньки – і допомогти, щоб здійснилася їхня мрія! Як у здобувачки ОП «Психологія». Її впевнений голос заполонив зал піснею. Це була розмова з кожним у залі. Я до безмежжя була щаслива, коли стала свідком, як батьки обіймали доньку в коридорі, як підтримували її…
Чи знали, про що вистава сестрички і братики, що вийшли на сцену з нашими здобувачами, але про це точно знали і розуміли першокурсники: Феєр Наталія (ОП «Психологія»), Шиленков Дмитро (ОП «Психологія»), Демченко Аліна (ОП «Психологія»), Гуменюк Ольга (ОП «Психологія»), Кувікова Анна (ОП «Прикладна лінгвістика»), Матвієнко Наталія (ОП «Українська мова та література»), Алексійчук Світлана (ОП «Психологія»).
Щира подяка здобувачам старших курсів: Цюсьмаку Максиму (ОП «Українська мова та література»), Гуменюк Анні (ОП «Українська мова та література»), Пастух Іванні (ОП «Психологія»), Перепелюк Анні (ОП «Прикладна лінгвістика»), Вітюк Карині (ОП «Прикладна лінгвістика»).
Щиро вірю, що у них все складеться добре, що вони готові до змін. До нових вершин у житті і творчості.
Ніна Урсані, заступник декана
з виховної та соціальної роботи
філологічного факультету
