Виберіть сторінку

Домінування міфологічних персонажів у політичній свідомості сьогодення

Домінування міфологічних персонажів у політичній свідомості сьогодення

Політична свідомість забезпечує взаємодію політичних суб’єктів. Це проявляється в особливостях та характеристиках учасників політичної взаємодії. Домінування міфологічних персонажів надає політичній реальності постмодерністське розуміння парадоксальності. Коли ворог позиціонується як «орк», є ризик втрати причинно-наслідкового зв’язку його політичних дій. Оскільки він є представником міфологічного світу, у той час як його злочини та жертви знаходяться у реальному світі. Про це важливо говорити сьогодні.

Слово «orc» походить зі староанглійської мови, що означає велетень чи демон. Відомим слово «орки» стало завдяки жанру фентезі та письменнику Дж. Р. Р. Толкіну. Він цим словом називає демонологічних істот, які належать до іншого світу. Для позначення цих істот письменник використав дві номінації: спочатку – у творі «Хоббіт, туди і назад» – номінацію «goblin» («гоблін»), пізніше – у трилогії «Володар кілець» – номінацію «orc» («орк»). Це міфологічні злобні істоти, мрія яких знищити людство та світ людей. Як пише Андрій Куцик, Толкін використовує християнську міфологію та поширений мотив боротьби між добром та злом, як між Христом та Антихристом. Антихриста «йменували Темним Володарем, Ворогом. Мелькор, як і Сатана, покликаний усе породжене Творцем зруйнувати, спотворити. Мелькор, як і Диявол, є уособленням зла, ворожої руйнівної сили». Мелькор був створений Богом, а потім зрадив його. Разом з палими янголами він почав будувати свій світ та налаштовувати його проти людей. Орки теж були спотвореними янголами – ельфами, яких Мелькор викрадав і за допомогою тортур та чорної магії перетворював на власну армію. Їх природа – це страх перед Мелькором й ненависть до нього. Вони не люблять світло та комфортно себе почувають у темну пору доби, живуть у печерах та підземеллях, схильні до вандалізму, проте люблять створювати складні інженерні механізми тортур. У них завжди союзники тимчасові, а сама влада спирається на вождізм, що тримається на страху, залякуванні та силі. Люблять використовувати емблеми, кольори, мають свою мову (суміш мов різних народів). Після екранізації роману «Володар кілець» архетип орків увійшов у масову культуру, а під час війни з росією в українському медіаполі російські загарбники стали уособленням цих міфічних персонажів. В чому тут є ризик?

Влада росії свідомо нарощувала серед своїх громадян феномен ресентименту до української нації. Ресентимент (фр. ressentiment /rəsɑ̃timɑ̃/ «обурення, злопам’ятність, озлоблення») – почуття ворожості до того, що суб’єкт вважає причиною своїх невдач («ворога»), безсила заздрість, «тяжке усвідомлення марності спроб підвищити свій статус в житті або в суспільстві».

І в той час, коли наше колективне мислення через неофіційні медіаресурси сприймає російських загарбників, як міфічних орків, російська влада через власну пропаганду та війну навмисно встановлює статус для українців як «homo sacer».

Термін «homo sacer» використовує у своїй роботі Джорджо Агамбен «Homo sacer. Суверенна влада та оголене життя». Спираючись на аналіз біополітики Мішеля Фуко, Агамбен досліджує приховану присутність людини, життя якої залежить від влади. Використовуючи ще один термін «la nuda vita» (оголене життя), вчений вказує на політику витіснення людини за межі політичного та правового порядку. Її парадокс полягає в тому, що «homo sacer» – людина, яка не може бути принесеною в жертву, але яку можна просто вбити і не нести за це відповідальність. Політика т. зв. «денацифікації» росіянами по відношенню до української нації як привід для вторгнення на територію України, навмисно нав’язує статус «homo sacer» українцям, заради «оголення життя». Обстріли, бомбардування, вимушена міграція створюють хаотичність географічного простору території України, щоб встановити концентраційний табір та позбавити будь-якого права на захист, хто залишився в межах країни. І особливо в межах тимчасово окупованих територій. Проводячи політику «la nuda vita», російська влада декларує захист мирного населення, у той самий час як в тимчасово окупованих населених пунктах загарбники знищують мирне населення або перетворюють його на заручників. Ставлення до українців з боку російського окупанта відбувається через політику усунення від необхідних умов існування: не вистачає їжі, немає води, газу, світла. Люди вимушені жити у підвалах, блокується гуманітарна допомога від українських волонтерів. Визнання українців через заперечення права на життя.

Оголене життя є об’єктом насилля російської влади до українців, тому фашизм сьогодні набуває нових форм у вигляді рашизму. Коли кордони життя та смерті пересуваються, простір перетворюється на концтабір.

Ворог не має бути безсуб’єктним у реальному політичному полі. Сьогодні є не стільки протиставлення «друг – ворог», а «оголене життя – політичне існування». Вміти розпізнавати механізми утворення оголеного життя – це вміти вчасно не дозволити перетворити себе на політичний об’єкт «homo sacer». Під час Другої світової війни нацисти євреїв та ромів піддавали денаціоналізації, а потім відправляли до таборів смерті. Сьогодні російська влада оголосила Україні т. зв. «денацифікацію», а російські військові утворюють фільтраційні табори та знищують українців як націю. І таку політику «оголеного життя» проводять в Україні не міфічні персонажі «орки», а реальні люди, які й мають нести відповідальність за цей злочин.

*На фото: картина чилійського філософа-художника Адольфо Васкес Рокка «Нomo sacer».

Доктор політичних наук, доцент кафедри

політології та державного управління

факультету інформаційних і прикладних технологій

ДонНУ імені Василя Стуса 

Ірина Мацишина

Архіви

Приєднуйтеся до нас