До 85-річчя від дня народження Василя Стуса Начерки до психологічного портрету Василя Стуса: перші спроби
Поет і громадянин Василь Стус (1938–1985) поклав своє життя на знак протесту проти тиранії, заплатив найвищу ціну за свою мужність і відмову бути зламаним. У Василя Стуса було відсутнє вміння пристосовуватись, що зумовлювалося його чесною вдачею, невмінням приховувати почуття та жити за подвійними стандартами, його душу пронизував біль за імперський геноцид проти української культури та ідентичності. Аналізуючи життєвий шлях, спогади очевидців та творчість поета, можна виокремити його основні психологічні риси особистості, які були сформовані під впливом багатьох чинників: родоводу, оточення, вдачі, обдарувань, освіти, захоплень людини, тощо. Василь Стус – це легендарна особистість із яскравими, іноді парадоксальними рисами: гордий, самовпевнений, але делікатний, вразливий, чутливий, стійкий, інтелектуальний, проте не завжди пластичний, безмірно відданий своїй справі, долі та впевнений у тому, що ця справа й доля є надзвичайно важливими, тому заради цього можна піти на самозречення, страждання, самопожертви. «Людина без шкіри», – називали вразливого Стуса друзі, бо не вмів пристосовуватися до життєвих обставин і завжди бив правдою прямо в обличчя. Якою гіркою вона б не була. На думку людей, які особисто знали поета, він був приречений говорити правду у світі, де «правда» вважалася марновірством, у якому сила влади замінила правду, а підступність – інтелект. Про потребу в чесноті Стус як батько писав своєму єдиному синові Дмитру, якого він знав дуже мало, в «Листах до сина»: «Будь чистий – за всяку ціну й передусім. Душею і тілом. Допомагає душ (душ для душі – коли ти регулярно вершиш над собою свій власний суд: а що ти зробив, щоб бути кращим, чеснішим, розумнішим. А що Ти не так зробив? А чому? А що я зроблю, щоб стати кращим, очиститися од того чи іншого бруду, спокутувати свій гріх). Це – як самосповідь».
Психологічний портрет В. Стуса містить у собі універсальне поєднання національного, загальнолюдського й духовного. Через свою творчість і приклад свого життя, він проголошував загальнолюдські цінності: прагнення особистісної свободи, відкидання тюремного соціалізму, захист гуманістичних ідеалів, національну самототожність, яка проявлялася в захисті української культури від радянського, комуністичного імперського геноциду. Його амбівертність може бути пізнана і через творче слово (див., наприклад: Космеда Т., Олексенко О., Павлова І. Семантика й прагматика дискурсивного слова та його потенціал для діагностики психотипу мовної особистості: аспектуальний опис. За наук. ред. проф. Т. Космеди. Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2019. 308 с.), і його проби наукового пошуку, й уміння подвижницького протистояння усьому злу, зібраному й сконцентрованому навколо Його Особистості – про все це розмова детальна на наших зустрічах, семінарах та ін.
Факультет філології, психології та іноземних мов
