Виберіть сторінку

ДонНУ у цифрах

ДонНУ у цифрах

Традиція святкування Дня університету бере початок із ключової події історії вишу. 28 травня 1965 року постановою Ради Міністрів СРСР і УРСР на базі Донецького педагогічного інституту було організовано Донецький державний університет. А 11 вересня 2000 року указом Президента України нашому ВНЗ присвоєно статус національного.

Економічний і соціально-політичний розвиток Донбасу у 70-тих роках потребував значної кількості освічених людей. Донецький державний університет мав задоволь­нити потреби регіону у висококваліфікованих вітчизняних спеціалістах. Як здійсню­вався навчальний процес, якими були студенти того часу, хто ніс «розумне, добре, ві­чне»? Пропонуємо нашим читачам повернутися на мільйони навчальних годин назад і зазирнути в аудиторії університету у рік його утворення.

Тоді на п’яти факультетах (історико-філологіч­ному, фізичному, математичному, хімічному й бі­ологічному) навчалося 5 500 студентів. На вечір­ньому й заочному відділеннях — 3 363 студенти. На десяти спеціальностях навчальний процес здій­снювали 173 викладачі, 61 кандидат наук, один доктор наук. Студентське наукове товариство на­раховувало понад тисячу осіб.

Необхідно зазначити, що одночасно з уні­верситетом було створено Донецький науко­вий центр, куди увійшли шість наукових за­кладів: Фізико-технічний інститут, Донецьке відділення фізико-органічної хімії Інституту фі­зичної хімії, Інститут прикладної математики, Донецьке відділення Інституту економіки Академії наук України, Обчислювальний центр, Ботанічний сад. Донецьк, не розпещений подібними подіями, святкував широко. У театрі опери і балету відбули­ся урочисті збори, у яких взяли участь наукові спів­робітники й викладачі вишів не лише Донбасу, а й Дніпропетровська, Києва, Харкова, Львова, Тбілісі, Ленінграду. Машинобудівники Краматорська виго­товили пам’ятну медаль, яка й нині зберігається у музеї ДонНУ.

Газета «Социалистический Донбасс» у стат­ті «Праздник науки в Донбассе» про подію пише так: «Отныне Донбасс, известный своими трудовыми подвигами, замечательными новатора­ми производства, родина новой горной техники и наивысших достижений проходчиков земных недр и механизаторов угледобычи, прогрессивных ме­тодов труда в металлургии, химии, машиностро­ении, на полях, стройках и транспорте, колыбель смелой технической мысли, важных патриоти­ческих починов, становится крупным центром современных научно-технических исследований».

У рік свого становлення університет отримав з резервного фонду уряду 720 тисяч карбованців на придбання навчального, лабораторного об­ладнання й облаштування гуртожитків, а також 1 мільйон 250 тисяч карбованців на капітальний ремонт приміщень. Якщо взяти до уваги, що хліб у ті часи коштував 16 копійок, то це були чималі гроші.

Першим ректором Донецького державного університету став академік НАН України, доктор хімічних наук, професор Леонід Литвиненко. Уже за перший рік колектив викладачів збільшився зі 173 до 251 особи, багато з них мали вчені ступені й звання. Це дало змогу керівництву вишу в найко­ротший термін провести корінну зміну роботи пе­дагогічного інституту і перейти до підготовки спе­ціалістів з університетською освітою.

Роки минали, наш виш мужнів, розправляв кри­ла, зміцнювався його науковий потенціал. Яким він став за 49 років у статусі університету, ми пропону­ємо читачам подивитися в інфографіці друкованого випуску «Університетських вістей» (№ 3 (1518) 28 травня 2014 року).

Юлія Андрієнко, кореспондент