Виберіть сторінку

«Донбас:переPROчитання образу»

«Донбас:переPROчитання образу»
Студенти і викладачі філологічного та історичного факультетів Стусівського університету відвідали презентацію виставки «Донбас:переPROчитання образу» Українського інституту національної пам’яті, яка відбулася 15 березня у Вінницькій академії неперервної освіти.

Надзвичайна тепла атмосфера, щирі емоції, в яких поєдналися сум і гордість, серйозна аналітика в промовах спікерів і імпровізаційні виступи небайдужих слухачів, сувора правда життя і щемна поезія – все це характеризує захід, провідний меседж якого можна підсумувати як «Незламна українська єдність і віра в перемогу!». Саме про єдність нації, етапи її формування, спільність трагічних і героїчних сторінок української історії всіх регіонів України, єдність символів українства від скіфської доби і козацтва дотепер – і для Донбасу, і для Поділля, і для всієї нашої великої країни, а також про єднальну силу історії без маніпуляцій говорила Надія Темірова, завідувач кафедри спеціальних галузей історичної науки ДонНУ імені Василя Стуса. «Навіть людина, яка не вірить в знаки долі, не може не побачити особливого зв’язку, яким з’єднав Вінниччину і Донбас Василь Стус, і того, яким символом це стало в долі нашого університету, який набув ім’я свого славетного випускника саме на Подільській землі, що народила великого поета і героя», – зазначила Надія Романівна.

Силу єднання і неприпустимість розбрату серед українців підкреслював і модератор зустрічі – завідувач відділу українознавства Вінницької академії неперервної освіти Володимир Лазаренко, знаходячи паралелі й відповіді на болючі питання сьогодення в українській поезії опору і величі духу – Василя Стуса і Василя Симоненка. Свої вірші, в яких переплелися біль і смуток з вірою і силою прочитав і сучасний поет – Влад Сорд, майданівець, доброволець, воїн АТО з позивним «Змій». А виступ Зураба Кутателадзе – грузинського перекладача, члена громадської організації українців «Союз журналістів «Будинок грузинсько-української преси і книги», прочитаний їм власний відкритий лист «Я і моя Україна» вразив присутніх до сліз – щирістю, щемністю, любов’ю до України і вірою в нас!

Завідувач кафедри журналістики Олена Тараненко подякувала авторам і організаторам виставки за влучну назву «Донбас:переPROчитання образу» не тільки через необхідність перепрочитання образу Донбасу, зняття з нього негативних і неправдивих міфологічних нашарувань, а й через позитивність такого меседжу. «Сьогодні не час думок, ідей, проектів і образів CONTRA щодо Донбасу, сьогодні саме час PRO!», – підкреслила Олена Валеріївна, нагадавши трагічні сторінки історії «радянської ментальної зачистки» Донбасу в 20-ті – 30-ті роки, через які історію Донбасу можна «перепрочитати» як жорстокий експеримент з сіяння генетичного страху і взрощування на ньому гіпертрофованого регіонального патріотизму радянської «особливої людини Донбасу». На щастя, цей експеримент не вдався повністю, генетична любов до своєї землі, до України, людяність і гідність перемогли зараз і обов’язково переможуть у майбутньому, на землі українського Донбасу!

Багато хто зі слухачів-вінничан, не залишившись байдужими, висловлювали свої думки і відчуття, розповідали про штучний образ «страшного Донбасу», про стереотипи сприйняття «донбасівців», які руйнуються, коли цей образ не є невідомим, а асоціюється з реальними людьми, їх історіями, долями, образами. Лариса Семенко, завідувач відділу Обласного краєзнавчого музею, розповіла про своє весілля в Дебальцево, про українські пісні, які лунали на ньому, а завуч Гуманітарної гімназії №1 ім. Пірогова Валентина Воронецька сказала, що її ставлення до «донецьких» абсолютно змінилося, коли Донецький університет розпочав роботу у Вінниці, коли вона познайомилася зі справжніми донеччанами, якими вона захоплюється. Тепер і син Валентини Володимирівни навчається в ДонНУ імені Стуса. А закінчила свою емоційну промову пані Валентина такою думкою: «Не треба Донбас вчити любові до України, у справжнього українського Донбасу ми самі маємо вчитися любові до Батьківщини!»

По закінченні презентації гості ще довго не розходилися, знайомилися з виставкою, спілкувалися і погоджувалися з думкою Лариси Семенко, яка сказала, що таких щирих, теплих, справжніх зустрічей «обличчя до обличчя, очі в очі» має бути більше, бо саме живе спілкування руйнує негативні стереотипи та упередження.

Щиро вдячні Володимиру Івановичу Лазаренку за запрошення і організацію зустрічі-презентації та Вінницькій академії неперервної освіти, де зараз перебуває виставка. Маємо надію побачити виставку «Донбас:переPROчитання образу» і в стінах Стусівського університету!

Архіви

Приєднуйтеся до нас