Виберіть сторінку

Творча зустріч з Андрієм Романієм

Творча зустріч з Андрієм Романієм

31 травня у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса у теплій дружній атмосфері відбулася творча зустріч з автором університетського гімну, відомим українським актором і режисером, Заслуженим артистом України Андрієм Романієм. Він поділився спогадами про Донецьк, навчання, першу роботу та історію написання університетського гімну.

На початку зустрічі Андрій Станіславович наголосив: «Я дуже зворушений та радий побачити тут товаришів і друзів. Нас об’єднує багато речей, у нас безліч спільних інтересів. Це і є саме тим, що допомагає рухатися вперед».

У Донецьку Андрій Романій опинився у 18 років, але вважає себе донеччанином. До останнього він боровся за існування Українського Донецького академічного музично-драматичного театру, а коли співпраця стала неможливою через розбіжності у політичних поглядах, почав працювати у «одному з кращих театрів в Європі» — Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Своєю знаковою виставою вважає «Три товариші» Єріха Марії Ремарка, на яку і досі важко потрапити, хоча з моменту прем’єри пройшло вже 3 роки.

На питання «Як вам живеться та працюється у Києві» він відповів:

 Якщо б не війна, було б набагато краще. Вона настала  що мені робити? Вчитися. Спочатку (це було у 2015 році) я вступив до Харківского університету мистецтв, потім до Київського. Вважаю, вчитися дуже важливо, тому що разом з матеріалом ми також вивчаємо себе.

Акторська творчість Андрія Романія завжди була тісно пов’язана з навчанням. Історія написання гімну для Донецького національного університету почалася у 2000-их роках, коли формувалася знаково-символічна система ЗВО. Одночасно з емблемами та гербом народився не один, а два гімни — зовсім різних.

Перший був написаний «так, як треба: у класичному державному стилі, важко, з хором». А другий (той, що вийшов з-під руки Андрія Станіславовича) вийшов «світлим, високим та легким». Вчена рада Університету затвердила перший варіант, але другий так прижився, що офіційний залишився тільки в історії Університету.

 Фактично, увесь гімн був у вигляді начерків. Що там повинно бути? Троянди? Alma Mater? — Буде!

Успішний актор головної сцени країни багато згадував про місце, в котрім навесні розквітає мілійон троянд.

 Якщо б у будь-який час розуміти, що можеш приїхати і побачити рідне місто і близьких людей, усе було б набагато краще…

Олександра Береза, студентка 3-го курсу філологічного факультету, спеціальності «Журналістика»