Виберіть сторінку

Всесвітній день поезії

Всесвітній день поезії

Сьогодні майстри поетичного слова, володарі рими, їхні музи і шанувальники відзначають Всесвітній день поезії.

Це свято було започатковане за ініціативи американської поетеси Тесу Уебб. Спочатку вона запропонувала відзначати Всесвітній день поезії 15 жовтня, у день народження великого мислителя, філософа і поета Вергілія. США і країни Європи охоче підтримали цю ідею. Щорічно, до 1999 року, люди по всьому світу влаштовували маленькі неофіційні урочистості, оскільки 15 жовтня не було зафіксовано у календарі пам’ятних дат.

Відповідно до резолюції 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО від 15 листопада  1999 року це свято почали відзначати офіційно 21 березня з метою привернення уваги до  безцінного внеску літературної творчості у культурне життя людства. «Поезія, – зазначається в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова».

День поезії покликаний об’єднати всіх людей, відданих поетичному слову. У цей день у всьому світі проходять конкурси та фестивалі, зустрічі авторів і шанувальників, на яких початківці і досвідчені поети презентують свої збірки. Безліч заходів до Дня поезії – це шанс молодих сучасних авторів і маленьких видавництв заявити про себе, отримати першого шанувальника і познайомити світ зі своєю творчістю.

Університетська родина Стусівського університету щиро вітає майстрів поетичного слова та поетів-початківців зі святом та бажає весняного натхнення, творчої наснаги і сонячної поезії.  Щиро зичимо вам легкого пера, творчих злетів, прихильності муз, вдячних читачів та великого успіху!

Пропонуємо вашій увазі ТОП-10 цікавих фактів про поезію України і світу.

 

ТОП 10 цікавих фактів про поезію

  1. Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в ХХІІІ ст. до н. е. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-Ана. Ця знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, ім’я якого відоме. Її вважають першою поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадського царства – царя Саргона, і відома своїми поезіями, присвяченими шумерським богам.
  2. Перші словники рим з’явилися ще в Середньовіччі.
  3. Найбільше у світі цитують англійського поета Вільяма Шекспіра. Десята частина оксфордського цитатника має рядки його сонетів, комедій і трагедій.
  4. Першим видатним ренесансним українським поетом вважають Павла Русина з Кросна (народився близько 1470 р., а помер 1517 р.). Поет довго працював у Кракові, викладаючи у тамтешній академії, бував він в Угорщині, жив у Відні. Однак першим з українців, хто почав писати латиномовні вірші, був Юрій Дрогобич (книга «Прогностичне судження…», 1483 рік).
  5. Першим теоретиком віршового українського мистецтва є Мелетій Смотрицький (1577-1633). Думки про науку поезію він виклав у своїй знаменитій «Граматиці слов’янській», яка вперше вийшла в Ев’є 1619 року. Між іншим, у граматиці є цікаве посилання на твір М. Стрийковського: «Хронограф Достовірний» (4-а Хронологія): «Овідій, славний латинський поет, був в ув’язненні у сармацьких народів і, навчившись досконало слов’янського діалекту, визнав його за чистий і красний і писав на ньому чудові стихи, або вірші».
  6. Перша друкована Антологія української поезії вийшла в Почаєві 1790 року – це був звід духовних віршів і пісень, що складався з чотирьох частин і містив у собі вірші, присвячені Богу, Богородиці, святим та іконам. Збірник містив 247 творів і називався «Богогласник». У XIX ст. книжка багато разів перевидавалася.
  7. Перші українські поетеси. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі й про яких збереглися документальні свідчення, – інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна, жили, очевидно, в кінці XVII – на поч. XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена.
  8. Першими українськими поетесами ХІХ ст. вважають Марту Писаревську (1799-1874) і Олександру Псьол (1817-1887). Творів обох поетес збереглося зовсім мало. М. Писаревська за життя надрукувала лише один вірш «Петраркина пісня» (переспів із Петрарки – «Сніп», 1841), хоч написала значно більше. Її спадщина зберігалася довгий час у місті Вовчій (Волчанськ) на Харківщині в онуки поетеси, доля її натепер невідома. О. Псьол почала писати під впливом Т. Шевченка, її поетичний цикл «Три сльози дівочі» був відгуком на арешт кириломефодіївців, зокрема Т. Шевченка. Довгий час ці вірші приписували П. Кулішу. Деякі твори О. Псьол видавалися також за твори самого Т. Шевченка. Особливо любив поет вірш О. Псьол «Свячена вода» і навіть прохав друзів прислати йому цей вірш на заслання.
  9. В Івана Франка (1856-1916) була оригінальна, ні на що не схожа манера написання віршів. Коли в нього виникала ідея, перш ніж записати свій витвір на папір, Іван Якович ходив довго кімнатою, шукав ритм, мугикав мелодію, а лише потім підбирав, наспівуючи, слова. І лише коли віршовані рядки та мелодія поєднувалися у гармонійну цілісність, поет переносив усе на папір.
  10. Друга збірка поезій Миколи Вінграновського (1936-2004) «Сто поезій» завдяки старанням цензури вміщувала 99 віршів.

Матеріал підготувала Олена Топчій

 

 

 

 

 

 

 

 

Архіви

Приєднуйтеся до нас