Ілля Хаджинов та Ольга Дороніна про нафтове ембарго для росії, економічні санкції, ринок праці
Експретно про нафтове ембарго для росії, економічні санкції та що чекає соціальну сферу та ринок праці росії читаємо у матеріалі проректора з наукової роботи, доктора економічних наук, професора кафедри міжнародних економічних відносин ДонНУ імені Василя Стуса Іллі Хаджинова та доктора економічних наук, професора, завідувача кафедри менеджменту та поведінкової економіки ДонНУ імені Василя Стуса Ольги Дороніної.
«Станом на 2018 рік країна-агресор мала таки частки у видобуванні вуглеводнів в світі:
– 12,6% (556 млн т) нафти,
– 18,4% (726 млрд куб. м) газу
– та 5,7% (439 млн. т) товарного вугілля.
За оцінками США в 2021 р. вони придбали сирої нафти у країни-агресора на 17 млрд дол. США, загальний обсяг нафтового експорту росії в тому же році становив 110 млрд дол. США.
Зростання обсягів експорту майже на 50% у 2021 р. в порівнянні з 2020 р. було пов’язано не зі збільшенням фізичних обсягів, а зі зростанням ціни на «чорне золото». Введення ембарго на купівлю російської нафти призведе до її здорожчання на світовому ринку, і як наслідок перерозподіл видобутку між іншими країнами, насамперед Саудівською Аравією, Кувейтом, Іраном та Венесуелою (не дивлячись на те, що останні дві країни також перебувають під санкціями). Найбільшими імпортерами нафти з росії є Китай (до 30%) країни Євросоюзу, в першу чергу Нідерланди, Німеччина, Польща, Італія; Білорусь та Республіка Корея. США не є найбільшим покупцем її нафти та нафтопродуктів. Через нафтове ембарго для росії та відповідний брак нафти на світовому ринку може скластися така ситуація, що ціна зростатиме, і країна-агресор потенційно може отримати додатковий дохід. Проте, постає інше питання – ринки збуту нафти, у той час як експорт нафти та газу є основними джерелами наповнення бюджету рф та фінансування програм соціального забезпечення.
Ринок праці традиційно є індикатором макроекономічної стабільності та спроможності держави забезпечувати зростання рівня життя громадян. Кон’юнктура ринку праці є прямим віддзеркаленням рівня ділової активності, а попит на працю є похідним від попиту на ринках товарів та послуг. Через військову агресію та вторгнення в Україну, Росія стала світовим лідером щодо кількості введених проти неї санкцій. З 22 лютого 2022 р. проти неї запроваджено 2778 нових санкцій.
Як один з проявів нової економічної реальності в країні – припинення більше ніж 250 провідними світовими компаніями свої діяльності в росії, а отже, наростання хвилі масових скорочень працівників.
Так, лише окремі «перспективи» звільнення: IKEA –15 тис. працівників, VAZ-Renault –15 тис.працівників, McDonald’s – 60 тис. працівників, KFC – 40 тис. працівників, Renault-Nissan – 35 тис.працівників, Л’Этуаль – 12 тис. працівників. В умовах згорання бізнесу в цілій низці галузей економіки неминучим є масове безробіття на фоні суттєвого скорочення доходів населення (зокрема через зростання інфляції, зниження реальної заробітної плати). За даними порталу Frank Media прогнозується зростання рівня безробіття до 12 % (рівень безробіття населення РФ за методикою МОП на кінець 2021 р. становив 4,3%). Уже найближчим часом (місяць-два) почнуть яскраво проявлятися соціально-економічні наслідки безробіття, що загострюватимуться в довгостроковій перспективі:
-скорочення доходів населення та, як наслідок, платоспроможного попиту на товари та послуги;
-зниження рівня життя;
-зростання міграційних настроїв (на фоні обмежених міграційних можливостей);
-зростання навантаження на соціальні фонди;
-прагнення людини, яка втратила заробіток отримати гроші будь-яким шляхом та зростання рівня злочинності;
-зростання соціальної напруги;
-соціальні наслідки (погіршення соціального самопочуття, розпад родин, поширення алкоголізму, суіцидальних настроїв тощо).
Вже зараз, провідні макроекономічні експерти прогнозують на цей рік 2-3 кратну девальвацію рубля та принаймні 30% інфляцію. Це означає, що середня зарплата в рф може знизитися в 2022 році нижче еквівалента 300 доларів. Очікується, що середній росіянин збідніє в найближчий рік на третину. Також прогнозується зростання прихованого безробіття.
Окреме питання – чи витримає в таких умовах соціальна сфера, основним джерелом фінансування якої є податкові надходження та бюджетні кошти? Чи зможе держава виконувати свої зобов’язання по всіх видах соціальних виплат та забезпечувати на належному рівні фінансування важливих соціальних функцій? Тож, можливо саме така ситуація має стати поштовхом для більшості росіян змінити свою життєву позицію та перестати жити за принципом «мене це не стосується»? Адже, як зазначав Девід Курц «Рівень безробіття становить 100%, якщо без роботи залишився ти»».
Ілля Хаджинов, Ольга Дороніна
