81 роковини трагедії Бабиного Яру

Колектив Донецького національного університету імені Василя Стуса разом з усією Україною та цивілізованим світом вшановує світлу пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру.

 81-ші роковини масових розстрілів мирного населення у Бабиному Яру – важка незагоєна рана Другої світової війни в історії України. Ця трагедія стала символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.

Лише за два дні – 29 та 30 вересня 1941-го року – в урочищі Бабин Яр було жорстоко розстріляно майже 34 тисячі євреїв. Нацистська операція в Бабиному Яру стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. 

Упродовж 1941-1943 років, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників різних політичних поглядів, віросповідань та національностей, яких окупанти вважали «ворогами рейху».

Після завершення війни радянський режим замовчував та спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища, проте пам’ять про трагедію Бабиного Яру назавжди в наших серцях. Одним із перших табуйовану тему порушив випускник Стусівського університету, український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент, Герой України Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського й українського народів». 

У день скорботи й пам’яті колектив Стусівського університету висловлює слова співчуття рідним і близьким усіх безневинно розстріляних та закатованих жертв, низько схиляє голову перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятував в’язнів нацистських концтаборів. Розділяємо біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братній могилі Бабиного Яру…

Олена Топчій