Виберіть сторінку

Випускник Стусівського університету: історія успіху та любові до Alma Mater

Випускник Стусівського університету: історія успіху та любові до Alma Mater

Сьогодні хочемо вас познайомити з Максимом Олеговичем Житарем – випускником 2011 року ДонНУ імені Василя Стуса, який закінчив обліково-фінансовий факультет (тепер – економічний) за спеціальністю «Банківська справа». Нині Максим Житар – заступник директора навчально-наукового інституту фінансів, банківської справи в Національному університеті державної фіскальної служби України.

Вибір на все життя

Вирішальним у виборі спеціальності для пана Максима став життєвий досвід та поради його рідного брата, який на той час працював у Промінвестбанку. «Я дивився на його роботу, розпитував про всі переваги та недоліки, і не вагаючись обрав саме професію банкіра», – пригадує Максим Олегович. Хоча й він не працює за фахом, проте його наукові інтереси пов’язані саме з банківською сферою.

«ДонНУ імені Василя Стуса був і залишається найпотужнішим класичним університетом, провідним центром освіти і науки нашої країни. Коли в 2006 році я вступав до Університету, у мене не було жодних сумнівів, що це саме той виш, у якому я хочу навчатися і я не помилився! Обліково-фінансовий факультет Донецького національного університету став рідною домівкою на 5 років мого цікавого та активного студентського життя!» – з теплом згадує Максим Олегович.

Пан Максим розповідає, що він із великим задоволенням відвідував пари, брав участь практично у всіх виховних та наукових заходах, завдяки чому набував досвіду, тепер це дуже допомагає у роботі. З особливим теплом Максим Олегович згадує грандіозні концерти Днів факультету, що проходили за участю викладачів, зустрічі зі студентською групою 0105А.

Чи виправдовує студентські очікування перша робота?

На 5-му курсі Максим Олегович пішов працювати молодшим науковим співробітником у навчально-наукову лабораторію при кафедрі фінансів та банківської справи. «Дуже хотілося продовжити роботу в рідному виші, тому я з великим задоволенням прийняв пропозицію керівництва факультету трішки попрацювати на кафедрі. Як показав час «трішки» виявилося набагато довше, ніж я міг собі уявити», – зізнається пан Максим. Перша робота виправдала його студентські очікування на всі 100 відсотків. «Коли щось любиш, то робиш це із задоволенням та віддачею», – запевняє Максим Олегович, маючи за плечима не один рік професійної діяльності.

Пан Максим розповів, що рідний Університет виховує прагнення до самовдосконалення, відповідальне ставлення щодо виконання поставлених завдань, покладених обов’язків і взятих зобов’язань, здатність використовувати інформаційні та комунікаційні технології в освітній, науковій та управлінській діяльності, здатність до налагодження конструктивних комунікацій у співпраці з колегами, дотримання у професійній діяльності суспільних цінностей. Максим Олегович вважає, що порядність, цілеспрямованість, гнучкість мислення та широкий кругозір – це найвагоміші особисті якості, що відіграють значну роль у професійному зростанні.

Взаємовідносини з викладачами, а потім уже колегами, у Максима Олеговича завжди були гарними. «Мене вчили чудові викладачі: Бєлопольська Валентина Миколаївна, Чашко Тамара Олександрівна, Герасименко Раїса Андріївна, Волкова Неля Іванівна, Кужелєв Михайло Олександрович, Лактіонова Олександра Анатоліївна, Карпова Олена Іванівна. Вже у Вінниці я почав більш плідно працювати з Шаульською Ларисою Володимирівною та Дороніною Ольгою Анатоліївною, –пригадує пан Максим. – Всі ці люди навчили мене завжди залишатись Людиною. Вони на особистому прикладі показували, що треба багато працювати для досягнення високих результатів. Я завжди пам’ятатиму кожного з моїх викладачів та колег. Усі вони для мене найкращі!»

Перевірений війною Університет

На момент евакуації Університету, пан Максим проживав у Києві, проте в жовтні 2014 року він приїхав на зустріч із ректором Університету – Романом Федоровичем Гринюком та почав жити на два міста: Київ та Вінниця. 3 листопада 2014 року він разом з усіма тими, хто переїхав, святкував відкриття Університету на Подільській землі та своє 25-річчя!

Коли Університет переїхав з окупованого Донецька до Вінниці, сказати, що то був складний час – це нічого не сказати! «Працювати, коли в кабінеті є тільки стіл та стілець, практично нереально. Проте коли є прагнення і розуміння, заради чого це робити, то все можливо! Це відбулося завдяки команді професіоналів і любові до рідного Університету. Усі працювали і вдень, і вночі, тому Університет так швидко повернувся до рейтингу ТОП 10 найкращих університетів України!!!», – із захопленням розповідає Максим Олегович.

Пан Максим регулярно стежить за новинами ДонНУ імені Василя Стуса у Фейсбуці, та, коли є час, приїжджає до Вінниці на конференції, Дні факультету та інші заходи в Університеті. «Я з упевненістю можу сказати, що найближчим часом Університет вже буде не у ТОП 10, а у ТОП 5 найкращих університетів України. Alma Mater розвивається, відкриваються затребувані ринком спеціальності, впроваджуються інноваційні методи викладання, нові освітні послуги, а це все є запорукою успіху!», – з гордістю розповідає Максим Олегович.

Час летить, минають десятиліття, а випускники шанують Університет і пам’ятають про найкраще! У якості побажання студентам, випускникам та Університету, пан Максим процитував гімн Університету: «Нам судилось вчитись тут і величний скарб наук пронести крізь років океан. Рідний університет, крилам нашим силу дай, щоб могли ми піднестись до вершин, щоб мети ми досягли, щоб твою ми велич прославляли з краю в край. Слава тобі, о Alma mater, завжди і всюди славімо тебе, щастя нехай буде з тобою завжди, Донецький університет!»

Спілкувалась Анастасія Саржевська

Архіви

Приєднуйтеся до нас