Виберіть сторінку

Виправляй минуле, керуй теперішнім, передбачай майбутнє

Виправляй минуле, керуй теперішнім, передбачай майбутнє

Людина, яка очолює Донецький національний університет імені Василя Стуса – ректор Університету Роман Федорович Гринюк – випускник Економіко-правового факультету (нині – Юридичний). Він побудував свій шлях в освіті, залишаючись вірним своєму фаху, даючи знання студентам і виборюючи право на життя та свободу для рідного Університету!

Розповімо про Романа Федоровича насамперед як про людину, бо його риси характеру – це могутні інструменти управлінця та визначної особистості.

Ректор теж був студентом

Студентство ректора Романа Федоровича Гринюка – це були 80-ті роки. «Ми вступили до Університету в 1981 році й так з першого по останній день навчання разом, на другому курсі навіть жили в гуртожитку в одній кімнаті», – пригадує Олександр Олександрович Лісовий одногрупник і товариш Романа Федоровича, нині голова Донецького апеляційного суду, переміщеного до міста Маріуполя). – «Я був старостою, а він комсоргом групи, потім факультету. Ми навчалися, мріяли отримати дипломи, стати юристами». Коли був студентом, Роман Федорович мав успіхи у навчанні, і одночасно з цим приділяв багато часу громадській роботі, брав активну участь в усіх університетських заходах: виїзди на природу, студентські зустрічі та вечірки, які разом з Олександром Олександровичем у складі активу групи часто організовували в кафе «Бригантина», що було неподалік гуртожитків. «Група у нас була дуже дружною, як 25 людей вступило на 1 курс, так 25 і випустилося, нікого не загубили посеред шляху», – розповідає Олександр Олександрович. Після випуску 1986 року їхня група регулярно зустрічалася щоп’ять років аж до подій на Сході України. «На зустрічі до нас приходив наш декан В’ячеслав Дмитрович Волков, Царство йому небесне, ми любили його, а він нас», – з сумною усмішкою пригадує Олександр Олександрович.

Про Романа Федоровича як про людину Олександр Лісовий відгукується дуже коротко, але містко: «З цією людиною можна йти в розвідку. Він ніколи не підводив». Вони впродовж життя мають хороші взаємини і підтримують зв’язок і по сьогодні. Олександр Олександрович шкодує, що відстані не дозволяють надто часто зустрічатися, але є можливість спілкуватися телефоном, розказувати про життя, не забувати один одного.

Роман Федорович – викладач, фахівець, управлінець

Голова Сьомого апеляційного адміністративного суду (м. Вінниця) Віталій Миколайович Кузьмишин – випускник Юридичного факультету (тоді – Економіко-правовий). З Романом Федоровичем він познайомився ще студентом Донецького національного університету: «Тоді Роман Федорович був моїм викладачем, проводив з нами, студентами, семінарські заняття. Для мене, як студента, Роман Федорович запам’ятався інтелігентним, ерудованим, надзвичайно відповідальним та молодим. Він уособлював справжнього професіонала своєї справи. Роман Федорович як викладач має безпосередній вплив на формування свідомості сучасних студентів. Він є справжнім фахівцем своєї справи, людиною освіченою, мислячою, прагматичною. Його якості як людини й викладача мають бути взірцем для усіх, хто здобуває знання у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса».

На думку Віталія Миколайовича визначними рисами характеру Романа Федоровича є передусім, цілеспрямованість, наполегливість, висока відповідальність, витримка, креативність, а також повага до кожної особистості. Погляд Віталія Миколайовича щодо особливості управлінських якостей ректора: «У Романа Федоровича, на моє глибоке переконання, відмінні організаторські здібності й лідерські здібності. Він уміє народжувати ідеї і успішно втілювати їх у життя, а завдяки своїм комунікативним здібностям легко знаходить однодумців! Але найголовніше, мабуть, те, що Роман Федорович уміє чути людей!»

Роман Федорович – викладач, колега, керівник

Багато поколінь фахівців виховано за роки викладання Романа Федоровича на Юридичному факультеті, що раніше називався Економіко-правовим, серед них і ті, що нині працюють на Юридичному факультеті: Ольга Григорівна Турченко – завідувач кафедри конституційного, міжнародного і кримінального права та Анжеліка Євгеніївна Краковська – завідувач кафедри теорії та історії держави і права та адміністративного права ДонНУ імені Василя Стуса. Вони з першого до останнього курсу навчалися у Романа Федоровича.

«Усі курсові та дипломну роботу я писала у Романа Федоровича. А викладав він у нас «Конституційне право зарубіжних країн». Він був першим викладачем, який викладав нам українською мовою!», – розповідає Ольга Турченко. У роки навчання Ольги Григорівни переважно викладання проводилося російською, вже пізніше студенти почали обирати, якою мовою навчатися. Після завершення навчання у 2000 році, з часом пані Ольга почала працювати викладачем на факультеті, і потрібно було звикати до Романа Федоровича як до колеги. Вона розповідає, що спочатку було дещо незручно, але це швидко минуло, оскільки співробітники кафедри, викладачі дружньо ставляться до колег, допомагають в організації власної роботи, наукової діяльності. «Приблизно половина колективу кафедри з Донецька продовжує працювати у Вінниці. Тож ми вже довгий час працюємо, багато спілкуємося і нам комфортно разом», – продовжує Ольга Григорівна. – Ми або дуже тісний дружній колектив, або вже майже родина. Велика кафедральна університетська родина», – з усмішкою говорить завідувачка кафедри.

Про Романа Федоровича часто говорять як про мудрого управлінця, ця думка лунає і з уст пані Ольги. У щоденній роботі і в складних кризових ситуаціях Роман Федорович, по-перше, пильно аналізує ситуацію та дуже вчасно приймає правильні рішення. Роман Федорович має великий досвід і наукової, і організаційної та управлінської роботи, тому він має здатність адекватно і з різних боків оцінювати ситуацію, вміє організувати себе і колектив. По-друге, це – толерантність. Роману Федоровичу доводиться працювати з багатьма людьми з різними характерами, з різними підходами, але він може дипломатично і тактовно врегулювати будь-яку ситуацію. Роману Федоровичу вистачає терпіння на всіх. По-третє, це людяність та повага до інших.

«Нам дуже подобалося, коли Роман Федорович був нашим деканом, а коли його обрали ректором, то відпускати його було складно, але ми були раді, що його здібності були так високо оцінені, і раді за Університет», – завершує свою розповідь Ольга Григорівна Турченко.

Ще однією ученицею Романа Федоровича була Анжеліка Євгеніївна Краковська, вона вступила до Університету 1994 року і група, де вона навчалася та була старостою, була першим набором з українською мовою викладання. «Як я починала навчатися, Роман Федорович був викладачем, а я старостою групи. Тож коли починалися заняття часто звучала фраза: «Краковська, ти де?!». – сміється. – «Що б не сталося, завжди шукали Краковську», – пригадує Анжеліка Євгеніївна на запитання про яскраві моменти з Романом Федоровичем.

Майже всі роки навчання Роман Федорович був керівником курсових робіт в Анжеліки Євгеніївни. Після отримання диплому декілька років вона працювала на державній службі, але саме Роман Федорович порадив їй повернутися на факультет. «Тоді був наш перший декан – В’ячеслав Дмитрович Волков, і він мені сказав, що оскільки мене рекомендує Роман Федорович і є практичний досвід у юриспруденції, то я можу починати працювати на факультеті. Тоді ж Роман Федорович допоміг з визначенням напряму наукових досліджень – це теорія держави і права, у нього докторська з теорії держави і права, у мене кандидатська», – розповідає Анжеліка Євгеніївна. Під час написання кандидатської вона постійно консультувалася з Романом Федоровичем. «Коли я щось пишу, ми з цього приводу спілкуємося. Не можу сказати, що постійно, бо 24 години на добу всім не вистачає, але коли виникає необхідність», – продовжує Анжеліка Євгеніївна.

До студентів Роман Федорович ставиться з повагою, він зберігає свої гарні риси характеру у спілкуванні з усіма: «Я жодного разу не бачила зневажливого ставлення до студентів. Ніколи. Навіть якщо це двієчник, він може його вислухати, знайти позитивну ноту. І зі свого боку студенти теж поважають і люблять Романа Федоровича».

Колеги Романа Федоровича поважають і дослухаються до його влучних порад: «Він завжди не лише вислухає, він почує. У завданнях ми з ним погоджуємося, бо усвідомлюємо, що він правий. Якщо навіть є зауваження, питання, проблеми по роботі, то він все вирішує спокійно. І немає ніяких образ. Він Людина, яка вміло й тонко діє у взаєминах з іншими, у складних справах – Дипломат». Із захопленням далі розповідає Анжеліка Євгеніївна: «Роман Федорович довіряє людям. І цю довіру неможливо не виправдати. Ти просто хочеш відповідати його рівню, бути настільки ж добрим, позитивним, розумним, спокійно і врівноважено вирішувати проблемні питання, нікого не образивши. Це багато вартує. Він вміє в будь-якій ситуації згортувати колектив. І за ним можна йти і бути мов за кам’яною стіною».

І, звичайно ж, великою частиною життя Університету є переїзд, що очолив Роман Федорович. Ця історія проймає до живого. Анжеліка Євгеніївна пригадує нараду у вересні 2014-го в головному корпусі ще в Донецьку: «Я тоді дуже хвилювалася за двох людей в залі, це був Роман Федорович, бо він протистояв тому, що там відбувалося, та Тетяна Леонтіївна Нагорняк. Тоді я бачила її вперше. Але промови цих двох людей були незабутніми, проте і надто небезпечними. Ми сиділи з ручками та олівцями, проти нас були люди з гвинтівками. Поступово почало приходити розуміння, що нічого доброго там вже не буде. Тоді я встигла поспілкуватися з Романом Федоровичем, і ми вирішили, що я переїжджаю у Вінницю. Я переїхала однією з перших. Коли він вирішував питання в Києві, я вже їхала у Вінницю. Він тоді мені допоміг почати життя на новому місці».

Майже 10 років пліч-о-пліч з Романом Федоровичем працює Вікторія Валеріївна Стражева – методист вищої кваліфікаційної категорії, помічниця ректора. «Моє знайомство з Роман Федоровичем відбулось у 2010 році. У той час Роман Федорович очолював економіко-правовий факультет, а я працювала там лаборантом», – пригадує пані Вікторія. – «Роман Федорович дуже відкрита людина, мудрий та виважений керівник, працювати з ним, мені особисто, дуже комфортно». Риси характеру ректора, що допомагають йому попри обставини утримувати високу планку Університету на думку його помічниці протягом усіх років ректорства – це відповідальність, мужність та наполегливість: «У Романа Федоровича загострене відчуття відповідальності. Але по-іншому бути й не може – роки, протягом яких він очолює університет, дуже складні. За 7 років було все: війна, евакуація, відновлення. По-друге, це мужність, наполегливість та беззаперечна віра в те, що він робить». За роки роботи з Романом Федоровичем пані Вікторія визначила найбільш співзвучну з його світоглядом мудрість – «Corrige praeteritum, praesens rege, cerne futurum», що перекладається «Виправляй минуле, керуй теперішнім, передбачай майбутнє»: «Це афоризм Сенеки – римського філософа, поета та державного діяча, який, як на мене, дуже гармонійно вжився у світогляд Романа Федоровича».

Підготувала Анастасія Саржевська