Спогади, що об’єднують
Сьогодні Університетська родина Стусівського університету в 5-річну річницю переїзду на Вінницьку землю згадувала переламні події осені 2014 року. У трьох корпусах ДонНУ імені Василя Стуса одночасно розпочався захід, об’єднаний великою ідеєю: пригадати сторінки непросторого етапу історії ДонНУ імені Василя Стуса, поділитися спогадами та емоціями, зазирнути у літопис історії Alma Mater на Подільській землі.
Важко повірити, але з того далекого листопадового дня, коли наш Університет офіційно розпочав свою роботу у Вінниці, минуло вже п’ять років.
Нова сторінка життя Alma Мater розпочалася 3 листопада – саме тоді Університет урочисто відзначив початок свого першого навчального року у Вінниці.
Історія становлення, що складається з сотень та тисяч історій наших викладачів, співробітників, студентів та випускників. Це наша історія! Адже Університет – це не стіни. Це люди!
У головному корпусі ДонНУ імені Василя Стуса першим мав честь виступити ректор Стусівського університету Роман Гринюк. Він поділився своєю історією: «Початку навчального процесу на Вінницькій землі передували події, про які варто загадати сьогодні. Перші мітинги, перші сутички та протистояння. У той час не залишилися осторонь і підтримали Університет на той час Міністр освіти і науки Сергій Квіт та громадський діяч Святослав Вакарчук. У нас було переконливе відчуття і надія, що Донбас буде Українським. Однак після звільнення Слов’янська, бойовики увійшли в Донецьк. У першу чергу були захоплені два гуртожитки, пізніше автопарк Університету. Зняття українського прапору з будівлі головного корпусу Університету стало точкою неповернення. Озброєні люди оточили будівлю й озвучили наказ про підпорядкування закладу новому «уряду» і відповідно «новому ректору». Я, як ректор, тоді повідомив про це Міністерству освіти і науки України, та поїхав на зустріч з міністром для узгодження і координування подальших дій. Паралельно з цим була створена ініціативна група зі студентів та аспірантів. Найактивнішими були філологи і журналісти, серед них був і Олексій Чмир, який на той момент очолював студентське самоврядування Університету. Після цього вийшов наказ міністра, який дозволяв студентам перевестися до інших навчальних закладів України із збереженням бюджетного місця. Практично у всіх великих центрах Донецької області було гаряче, тому, безперечно, ми обирали інші міста нашої дислокації. У Вінниці, наприклад, не було класичного університету, це чудове місто для розвитку і життя. Коли я розмовляв з міністром, він підтримав цю ідею, зателефонував Володимиру Гройсману. Останній зв’язався з місцевою владою і через два дні пройшла перша зустріч. Насправді було незрозуміло, яка кількість студентів та викладачів підтримають цю ідею. Щоб визначити кількісний показник, ми запустили онлайн-реєстрацію. Близько 6000 студентів та 70% викладацького складу проявили бажання навчатися у Вінниці. У середині жовтня ми відкрили двері Кристалу і навіть провели невеличку вступну кампанію, до студентських лав долучилися ще близько 400 студентів. Усі працювали над загальною метою – підготувати корпус до початку навчального року. 3 листопада 2014 року ми офіційно розпочали навчальний рік до якого долучився і Сергій Квіт. Пройшло 5 років і сьогодні Університет – це постійно діюча бюджетно-навчальна установа міста Вінниці, у якій навчаються студенти із сімнадцяти областей України. За 5 років ми повністю інтегрувалися до вінницької громади. Велика подяка студентам і викладачам, які повірили в Університет. Окрема подяка вінницькій громаді за довіру і можливість працювати і навчатись. Відчуття свободи спонукало нас працювати на Українській землі й далі продовжувати честь і славу українського Донецького національного університету імені Василя Стуса».
Своїми спогадами та історіями також поділилися в.о декана факультету хімії, біології і біотехнологій Олександр Шендрик, в.о. декана фізико-технічного факультету Олексій Барибін, в. о. завідувача кафедри журналістики Сергій Бондаренко Сергій, завідувач кафедри біофізики та фізіології Ольга Доценко, завідувач навчально-методичної лабораторії кафедри радіофізики та кібербезпеки Костянтин Костенко, методист деканату факультету інформаційних і прикладних технологій Валерія Василенко, асистент кафедри ботаніки та екології Аліна Куцевол.
На менш емоційно пройшов захід у корпусі №2 по вул. Академіка Янгеля. Проректор з наукової роботи Донецького національного університету імені Василя Стуса Ілля Хаджинов наголосив: «Остаточно та безповоротно я переїхав до Вінниці 29 листопада, але до цього майже кожні 2 тижні я приїздив до Вінниці на 2-3 дні для узгодження важливих питань. Згадую перші місяці роботи у Вінниці. Я відновлював навчальні плани та узгоджував їх з кафедрами. Ми приходили на роботу о 8 ранку та йшли додому об 11 вечора. Писали на підвіконні, намагалися знаходити один одному стільці і всіляко допомагати. Саме тому цей увесь цей період згадується зараз з таким теплом і радістю, тому що ми сиділи 12-тьох у кімнаті на 8 кв.м., але нам не було тісно, ми навіть сиділи по двоє за столом: працювали і розуміли, що ми робимо щось потрібне не тільки нам, а й нашій країні, студентам, які навчаються. Ми плідно працюємо для того, щоб ДонНУ імені Василя Стуса продовжував своє життя, не дивлячись на поважний вік, і щоб він зустрів 100-річчя у Вінниці, і продовжував процвітати! Я дякую вам за те, що ви долучилися до історії ДонНУ імені Василя Стуса, повірили у нас. Дякую вам за це!»
В. о. декана філологічного факультету Анатолій Загнітко приєднався до «відкритого мікрофону» та зазначив: «Донецький національний університет імені Василя Стуса пережив евакуацію та переміщення. Він не тільки зберіг свої сили, але й впевнено дивиться вперед. Три емоції поєдналися сьогодні разом: пам’ять, сум та радість. Я сьогодні радий, тому що Донецький національний університет імені Василя Стуса є, він розвивається, це абсолютно новий етап у його історії. Звісно він буде складним, але ми відчули, що маємо сили та енергію. Ми справді є тими, яких цінують і поважають, до яких звертаються і яких люблять. Я зичу нам добра, щастя, наснаги та здоров’я».
Про поєднання Донецька і Вінниці у своїх долях розповіли заступник декана з виховної та соціальної роботи філологічного факультету Ніна Урсані, заступник декана з виховної та соціальної роботи факультету іноземних мов Ярослава Григошкіна, в. о. завідувача кафедри теорії та історії української і світової літератури Ольга Пуніна, старший лаборант кафедри фінансів і банківської справи, аспірантка Ольга Руденок, старший викладач кафедри обліку, аналізу і аудиту Лілія Тарасенко, завідувач міжкафедральної лабораторії професійно-практичної підготовки Центр кар’єри Софія Вронська.
На третій локації, вул. Грушеського,2, теж було велелюдно. Зібралося багато викладачів, студентів, випускників Стусівського університету.
Декан факультету історії та міжнародних відносин Юрій Теміров підкреслив: «Ті хто кажуть, що Донецьк не боровся – не знають ситуації, коли більше 90% міліції були підвладні «новій владі». Третина залягла на дно, третина перейшла на сторону бойовиків і лише третина – виявилася вірною Україні. Хотів би, щоб у нас була нульова толерантність до антидержавних людей, гасел, слів і дій. Я хотів би, щоб ми зараз з вами у Вінниці, Львові, Дніпрі, Харкові та де завгодно, врахували один негативний досвід Донецька, де ми були занадто толерантні до антидержавницьких сил. Це все призвело до того, що вони спокійно вели свою діяльність, розповсюджували антидержавницькі ідеї, спокійно та маштабно агітували людей».
В. о. декана юридичного факультету Антоніна Бобкова зауважила: «Те що, ми побачимо зараз на екрані – це історія, у якій є різні сторінки, і дуже хотілось би, щоб ми з вами осягнули те, що відбувається зараз на Сході. І, сьогодні, в кожному нашому дні оця межа між тим, що є, що було, і тим, що буде завтра,є дуже тонкою. Ви – частина Університетської спільноти. Щиро дякую вам, шановні студенти, за те, що обрали нас! Дуже хочеться, щоб історія, яка пройшла наскрізно через кожного з нас, з кожним роком вашого перебування у стінах нашого Університету, ставала і вашою історією, щоб для вас так само було цінним, те, хто працював до того, поки ви не були студентами, на чиїх плечах сьогодні виріс Університет, і є сьогодні тим, яким можна пишатися. Ці 5 років показали, що у нас був дуже міцний фундамент, який дозволив відновитися на майже пустому місці, в іншому регіоні країни. Хотіла б, щоб ми разом з Вами були гідні тих подій сьогоднішнього дня і нашого майбутнього. Я дуже сподіваюся, що ми будемо ділити майбутнє разом з Вами, адже Ви – наша надія і підтримка. Будемо вдячні, що Ви будете про це пам’ятати».
Поділилися своїми історіями і випускники та студенти ДонНУ імені Василя Стуса Надія Святченко та Еліна Сударікова. Надія Святченко у своїй промові акцентувала увагу на збереженні традицій Університетської родини: «Скажу за всіх випускників, які переїхали сюди дітьми. Спасибі вінницьким студентам, що дають Університету життя! Тоді, в 2014 році для мене було важливо повернути традиції Університету, дух першокурсника, дні факультетів, День Університету. Я була однією з тих, з невеликої групки студентів, які хотіли цього – і викладачі це підтримували. Немає більше ніде таких викладачів, немає ніде таких рідних і душевних стін. У них велика історія. Вони просякнуті важливими долями. Будь ласка, зберігайте у себе в душі розуміння того, що Ви частина чогось рідного, чогось величезного і дуже-дуже потрібного!». Еліна Сударікова розповіла про непереборне бажання навчатися в Університеті своєї мрії: «У мене була ціль – вступити до Донецького національного університету, навчатися тільки там, незважаючи ні на що. Під час мого випуску зі школи вже йшли бойові дії, війна, але я продовжувала стояти чітко на своєму – казала усім, що я обов’язково вступлю, що б там не було, саме на юридичний факультет Донецького національного університету. Ми здавали ЗНО в екстремальних умовах, нас розкидали по всій Україні. Я здала ЗНО, отримала гарні результати і подала документи до Донецького національного університету на юридичний факультет, а згодом стала дипломованим. Мій Університет завжди підтримає, надихне, дасть стимул працювати. Я хочу наголосити, що треба цінувати те, що ви маєте зараз, дякувати Богу за всі ті трансформації, що з вами відбуваються, і вірити в найкраще, дякувати викладачам, допомогати їм, і рухатися далі, рухатися вперед і тільки вперед. Я бажаю Університетській родині процвітання, стабільності, впевненості в завтрашньому дні».
Про переламний момент у житті Університету також розповіла доцент кафедри цивільного права і процесу Лілія Амелічева.
Ще однією визначальною подією цього насиченого дня стало відкриття у головному корпусі ДонНУ імені Василя Стуса (вул. 600-річчя, 21) фотовиставки «V років у Вінниці», присвяченої п’ятій річниці переміщення Університету.
Сторінки історії Alma Mater на Подільській землі вкотре доводять незламну міць Університетської родини, збереження споконвічних цінностей і традицій, адже Ім’я зобов’язує!
Прес-центр ДонНУ імені Василя Стуса
