«ДонНУ імені Василя Стуса – це моє друге важливе робоче місце, так само, як Україна – моя друга Батьківщина», – Ян Половчик

Стусівський університет – національний лідер освіти та науки з потужним кадровим ядром. Академічна спільнота ДонНУ імені Василя Стуса щороку поповнюється іноземними викладачами, відомими науковцями, які діляться з колегами міжнародним досвідом, новаціями, новими технологіями викладання та сприяють забезпеченню якості вищої освіти.

Про знайомство з Університетською спільнотою ДонНУ імені Василя Стуса, плідну роботу, наукові конференції та спільні заходи, враження, спогади, плани, перспективи редакція новинного сайту поспілкувалася з габілітованим доктором Університету економіки в Познані, професором кафедри міжнародних економічних відносин економічного факультету Стусівського університету Яном Половчиком.

– Пане Яне, розкажіть, будь ласка, про Ваше перше знайомство з академічною спільнотою Донецького національного університету імені Василя Стуса. Як Ви стали викладачем Стусівського університету?

-У ДонНУ імені Василя Стуса мені запропонували посаду професора за сумісництвом. Це результат багаторічної співпраці з Університетом. У січні 2012 року я взяв участь у міжнародній конференції у Донецьку та Святогірську, що була організована ДонНУ. Вона відбулася незадовго до чемпіонату Європи з футболу, який Польща організувала разом з Україною. Ми зупинилися у готелі «Шахтар», поруч зі стадіоном «Динамо», який нам випала нагода відвідати. Це поїздка справила на мене велике враження.

Під час конференції я зустрів професорів Юрія Макогона, Тетяну Орєхову та Іллю Хаджинова. Ми домовилися про співпрацю між нашими університетами. Як результат у 2013 році було підписано двосторонню угоду про обмін студентами та наукову співпрацю.

А потім прийшла весна 2014 року, та розпочалася російська агресія проти Криму та Сходу України. ДонНУ був змушений евакуюватися до Вінниці. Це були дуже сумні і трагічні події, про які я дізнався з електронних листів від професора Тетяни Орєхової.

– Коли відбулися перші студентські обміни між університетами, відповідно до угоди? Окресліть, будь ласка, результати наукової співпраці.

– У грудні 2015 року на запрошення ректора Університету економіки у Познані група студентів Стусівського університету на чолі з професором Тетяною Орєховою прибули до Познаня. Вони познайомилися з роботою нашого університету та студентським самоврядуванням, дізналися про роль студентських організацій. Професор Тетяна Орєхова провела лекцію про економічне становище України, яку відвідала велика кількість слухачів.

Я декілька разів відвідував ДонНУ імені Василя Стуса. У грудні 2015 року на запрошення університету прочитав кілька лекцій для різних груп студентів. У 2016 році взяв участь у міжнародній конференції у Вінниці. Був приємно вражений тим, як швидко Стусівський університет відродився на Подільській землі, наскільки ефективно відновив свої позиції. Така еміграція університету під впливом бойових дій є дуже рідкісним випадком у сучасній історії. Цю подію широко коментували у всьому світі.

У 2017 році під час святкування 85-ої річниці ДонНУ імені Василя Стуса я отримав звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) від вашого університету. Це велика честь для мене, яка мотивувала мене стати більш залученим до діяльності ДонНУ імені Василя Стуса.

– Ви викладаєте у двох університетах різних країн. Чим вони між собою відрізняються?

– Між нашими університетами існує суттєва різниця. Донецький національний університет імені Василя Стуса – це типовий класичний університет із багатьма факультетами, серед яких економічний факультет. Познанський економічний університет зорієнтований виключно на економіку та менеджмент. Всього у нас близько 10 000 студентів. Щороку ми займаємо 1 або 2 місце в рейтингу найкращих польських економічних університетів. У 2021 році моєму Економічному університету в Познані виповниться 95 років, тож він старший за Стусівський лише на 11 років.

– Пане Яне, поділіться, будь ласка, своїми враженнями від роботи у ДонНУ імені Василя Стуса?

– Вражений тим, наскільки ефективно ректор, професори та всі викладачі ДонНУ імені Василя Стуса активізували діяльність університету за нових умов, у новому місці, у нових будівлях. Цьому сприяли дуже віддані студенти, з якими я мав нагоду познайомитися. Завдячуючи їм, Стусівський університет швидко став частиною Вінниці, її найважливішим академічним центром.

– Чим запам’ятався 2020 рік у Стусівському університеті?

– Через пандемію ми не часто контактували, проте, на щастя, завдяки Інтернету, а саме Zoom та Skype комунікаційним платформам, змогли проводити зустрічі. Таким чином, кілька аспірантів ДонНУ імені Василя Стуса відвідують лекції докторантури Університету економіки в Познані.

– Які Ваші перспективні плани на майбутнє. Які вершини мрієте підкорити разом із ДонНУ імені Василя Стуса?

– Я дуже хотів би і в подальшому підтримати спільні дослідження та публікації вчених наших університетів. 2020 року дві статті науковців Стусівського університету вже з’явилися у щоквартальних наукових роботах з економіки та фінансів, опублікованих в Університеті економіки в Познані. Думаю, це хороший початок. Я хотів би, аби в Польщі, Європі та світі було більше статей, написаних українськими дослідниками, про соціально-економічні процеси в Україні, зокрема: як розвивається підприємництво, функціонують українські стартапи тощо. Звичайно, статті повинні бути написані англійською мовою. Мене цікавить поведінкова економіка у світі, що динамічно розвивається. Вона вимагає міждисциплінарного підходу. Я проводжу такі семінари у Познані, у яких беруть участь вчені з різних неекономічних університетів. У випадку з ДонНУ імені Василя Стуса це значно простіше, адже ви є класичним, багатопрофільним університетом.

Хотів би використати свій досвід міжнародної діяльності. Як запрошений професор я читав лекції у Великій Британії, Китаї та Болгарії. У мене четверо аспірантів з Ізраїлю: один вже є доктором наук, а наступні два написали дисертацію, і зараз ми чекаємо дати захистів. Я також був наставником двох аспірантів із Господарської академії імені Д.А. Ценова у Свиштові (Болгарія). Працюю з науковцями з Університету Курітіби (Бразилія). Ми разом написали декілька статей.

– Яким Стусівський університет є особисто для Вас?

– ДонНУ імені Василя Стуса – це моє друге важливе робоче місце, так само, як Україна – моя друга Батьківщина. Вперше я приїхав до Києва та Харкова у 1975 році як студент. Мій університет співпрацював з Економіко-технічним інститутом у Харкові. Потім, у 1978 році, коли я закінчував останній рік навчання, студентка із Харкова приїхала до Познані на стажування. Згодом вона стала моєю дружиною. Вона приїхала з Артемівська (нині м. Бахмут), поблизу Донецька. Ми одружилися у лютому 1980 року в Артемівську. Потім, майже щороку, ми приїжджали в Артемівськ на свята, і я маю приємні спогади про той час. Я навчив своїх двох синів плавати в місцевому озері. Родичі дружини дуже тепло нас приймали. У мене там з’явилося багато чудових друзів.

– Якщо для Вас Україна – друга Батьківщина, то чи властиво це Україні та Польщі в цілому, наскільки близькі країни між собою?

– Україна є дуже важливим сусідом для Польщі. Ми маємо багато спільного. Нас пов’язують історія, культура та подібні мови. Що стосується сусідів, то в нашій історії були болючі події, але це вже історія. Для сучасних поколінь важливим є те, що є і що буде. Україна – найбільша країна Європи після Росії з більше ніж 40 мільйонним населенням. Це великий внесок в економічну та культурну спадщину Європи. Сподіваюся, що найближчі десятиліття зміцнять відносини України з іншою частиною Європи, а Польща стане речником та мостом для України як демократичної держави.

Це моя мрія …

Спілкувалась Олена Топчій