«Сьогодні дуже небезпечно бути Людиною», – письменник, філософ, футуролог Станіслав Лем
У Донецькому національному університеті імені Василя Стуса 5 листопада розпочала роботу Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Станіслав Лем: до 100-річчя від дня народження письменника», організована у співпраці з Варшавським університетом, Міністерством освіти і науки України, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Львівським національним університетом імені Івана Франка, Рівненським державним гуманітарним університетом, Кам’янець-Подільським національним університетом імені Івана Огієнка за підтримки Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці.
Доктор гуманітарних наук, доцент, в.о. завідувача кафедри українознавства Варшавського університету Катажина Якубовська-Кравчик та доктор гуманітарних наук, доцент кафедри українознавства Варшавського університету Марта Замбжицька розповіли редакції новинного сайту «Університетські вісті» про специфіку міжнародної міждисциплінарної конференції, присвяченої 100-річчю Станіслава Лема, життєвий і творчий шлях уродженця Львова, відомого польського письменника-фантаста, філософа та футуролога, поділилися своїми науковими напрацюваннями, цікавими сторінками із його творчості, новим баченням та переосмисленням ролі письменника та мислителя.
–Пані Катажино, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея проведення міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції «Станіслав Лем: до 100-річчя від дня народження письменника»? У чому її унікальність?
–Ідея виникла під час зустрічі з представниками Генерального консульства Республіки Польща у Вінниці. Цьогоріч весь світ відзначає 100-річчя від дня народження Станіслава Лема. Ми хотіли звернути увагу не тільки на саму творчість письменника, якого досліджує багато науковців, особливо у Польщі, але також показати український контекст у його творчості, адже Станіслав Лем народився у Львові. Це місто завжди присутнє у його романах. Місця, які описував Станіслав Лем у своїх творах, письменник не завжди називав Львовом, проте дослідники можуть точно сказати, що деякі з них ним і були. Львів був тінню у творчості письменника. Ми хотіли показати, як українські дослідники бачать творчість Станіслава Лема, знайти різні паралелі між польським та українським поглядами на його творчість. Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Станіслав Лем: до 100-річчя від дня народження письменника» – це нагода знайти нові перспективи подальших досліджень. Зустріч науковців із різних країн, університетів, різних дослідницьких шкіл дає змогу віднайти нові шляхи пізнання Станіслава Лема. І це дуже-дуже цікаво.
–Міжнародна науково-практична конференція «Станіслав Лем: до 100-річчя від дня народження письменника» має міждисциплінарний характер. Пані Катажино, які напрями досліджень вона у собі поєднала?
–Напрями досліджень конференції дуже різні, серед основних: літературознавство, мовознавство, культурознавство, футурологія. Дослідження творчості Станіслава Лема – масштабний пласт наукових здобутків, поглядів, сенсів і бачень. Чим більше точок зору, тим більше ми зможемо зрозуміти основні ідеї творчості Станіслава Лема, тим більше нових шляхів можемо віднайти. Наприклад, на конференцію я підготувала доповідь зі своєю колежанкою-мовознавицею Світланою Романюк про лінгвокультурологічне сприйняття образу дитинства у творчості С. Лема. Я досліджувала дитинство Станіслава Лема з літературознавчого і культурологічного боку, а моя колега – з мовознавчого. Тенденції міждисциплінарності яскраво простежуються у нашій доповіді. Тема дитинства Станіслава Лема також поєднує у собі багато контекстів.
–Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема пройшли у Львові, про які він пише в автобіографічній книзі «Високий Замок». Пані Катажино, розкажіть, будь ласка, якими вони були, як описує їх письменник?
–Автобіографічний твір «Високий Замок» – це перша згадка про дитинство Лема. Це дуже цікавий твір, тому сам Лем в інтерв’ю зі Станіславом Берешем каже, що багато людей назвали «Високий Замок» повістю. Станіслав Лем написав про все так, як було насправді. У самому «Високому Замку» багато таких моментів, які Станіслав Лем назвав «подорож з пам’яттю», подорож, у якій він намагався пригадати собі, як це все було. Там багато таких нюансів. Світ «Високого Замку» дуже ідеальний. Станіслав Лем дивиться на нього з погляду дитини. Це надзвичайно цікаво. Мені здається, що Лем ніколи не перестав у якомусь сенсі бути дитиною. Син Станіслава Лема Томаш, згадуючи дитинство, дуже часто говорив про забави з батьком. Це також були забави і для батька, не тільки для нього. Станіслав Лем купував йому іграшки ще до його народження, хоч і не був впевнений, що дитині вони сподобаються. Лем завжди був дитиною. Письменник зумів представити Львів із погляду дитини, того що їй цікаво. У «Високому Замку» багато розповідей про магазини з іграшками та солодощами, де поєдналося багато смаків і запахів. Ці мотиви дуже цікаво перегукуються з романом «Танґо смерті» Юрія Винничука.
–Тематика конференції має досить широкий спектр. Пані Марто, як представлені футурологічний та фантастичний аспекти дослідження на конференції?
–У рамках конференції передбачається робота секції, присвяченої футурології та фантастиці. Це дозволяє трішечки ширше подивитися на фантастику як таку, на її присутність у творчості Лема. Ця проблема досить добре досліджена в Польщі, проте хочеться її поглибити в контексті української футурології. Українська футурологія існує віддавна, але вона, мені здається, не є об’єктом поглиблених досліджень. Під час конференції є нагода акумулювати вивчене про творчість Станіслава Лема та знайти недостатньо досліджені аспекти.
–Пані Катажино, які сторінки життєпису та творчості Станіслава Лема є недостатньо дослідженими і потребують поглибленого вивчення?
–2021 рік дуже плідний у біографічних дослідженнях Станіслава Лема. Днями має вийти потужна, зовсім нова біографія Лема. Існує багато розмов, дискусій про Станіслава Лема. Дуже цікава єврейська тема у його творчості. Згадуючи «Високий Замок», ми розуміємо, що часи дитинства Станіслава Лема не були аж так ідеальними. Дослідники саме на це звертають увагу, тому що німецька окупація була для нього дуже небезпечною. Відомий польський інтелектуал Бартошевський сказав: «Якщо би Станіслав Лем прямо писав про ставлення до єврейського світу, то отримав би Нобелівську премію».
–Науково-фантастичні романи Станіслава Лема – найпопулярніші за кількістю перекладів у світі. Пані Марто, чи буде розглянута ця проблематика під час конференції?
–Станіслав Лем писав польською мовою, його твори перекладали на різні мови, зокрема й на українську. Актуальною темою є порівняння оригінального тексту з перекладом, співставлення та визначення, як далеко він відходить до оригінального змісту або наскільки влучно відтворює ідею задуму. Це дуже цікава і плідна сфера досліджень. Науковці кажуть, що світ знає такого Лема, як його представили перекладачі.
–Станіслав Лем у своїх романах передбачив віртуальну реальність, електронні книги, смартфони, комп’ютерні ігри та нанотехнології. Саме в романі «Астронавти» Лем передбачив створення атомних електростанцій та ядерного ракетного двигуна. Пані Марто, як це йому вдалося?
–Побачити майбутнє світу Станіславу Лему вдалося прекрасно. Футурологія – це дуже складна галузь науки, тому що важко передбачити те, що буде у майбутньому. Можна передбачити технологічні пристрої, але найчастіше візія майбутнього має широкий політичний підтекст. Треба розуміти футурологію як таку, і Лема, і інших футурологів як людей, які передбачають майбутнє не тільки в технологічному плані, а й у філософському, політичному та гуманітарному. Серед них філософські питання: що чекає людство у майбутньому: чи залишимось ми людьми чи станемо їх гібридом.
–Пані Катажино, який би Ви твір порадили прочитати студентам Стусівського університету?
–Станіслав Лем дуже різний, і тому кожен може знайти у його творчості щось для себе, від «Високого Замку» до «Казки роботів». Звичайно, найбільш популярним є «Соляріс». Станіслава Лема треба читати і знайти те, що вам найбільш сподобається.
–Пані Катажино, розкажіть, будь ласка, про співпрацю Варшавського університету та Донецького національного університету імені Василя Стуса.
–Це наша перша зустріч. Впевнена, ми тут невипадково. Маю надію, що конференція, присвячена 100-річчю Станіслава Лема, стане початком співпраці кафедри україністики Варшавського університету з Донецьким національним університетом імені Василя Стуса. Думаю, впродовж двох днів у нас буде можливість поговорити про майбутні спільні проєкти і подальші перспективи.
–Станіслав Лем є непересічною особистістю, його твори знаходять відгомін у нашій свідомості, мотивують та надихають, допомагають вирішити складні ситуації і відшукати істину. Шановні колеги, яким для вас є Станіслав Лем?
«Станіслав Лем присутній у моєму житті з дитинства. Пригадую, ще у початковій школі ми читали Станіслава Лема. Я про нього знала завжди, але поглиблено пізнала його світ, уже будучи у дорослому віці. Звичайно спочатку захоплювалася «Солярісом», відкривши для себе його як філософа. Потім, коли почала вивчати український контекст, зрозуміла, що Лем присутній і там. Паралелі між українською і польською культурою в особі Лема не до кінця розкриті. Мені дуже цікаво читати сучасну літературу та знаходити і в ній відголос Станіслава Лема, наприклад у книзі «Танґо смерті» Юрія Винничука, у романі «Дім для Дома» Вікторії Амеліни, яка так само посилається на ті ж місця і переживання, які вона знає з текстів Лема. Станіслав Лем – філософ, який присутній скрізь, куди не поглянеш», – наголошує Марта Замбжицька.
«Я один гуманітарій у родині, тому все своє життя провела з математиками, інженерами-електроніками. Проте Лем у нашій родині завжди був, існувало своєрідне захоплення творчістю Станіслава Лема. На кожному етапі життя для мене важливим є інший текст Станіслава Лема. Маю надію, що так і буде надалі, що багато текстів зрозумію і відкрию у них нові смисли», – підкреслила Катажина Якубовська-Кравчик.
–Перечитуючи твори Станіслава Лема, ми щоразу знаходимо нові смисли. Що він відкрив особисто для Вас?
«Мені цікава думка, що означає бути людною, які фактори зумовлюють нашу людяність. Станіслав Лем ставить людину не просто у складні ситуації, а в абсолютно нові, футуристичні, змушує нас міркувати, як ця людина буде далі поводитися, і чи залишиться тою, що ми розуміємо під поняттям «людина» чи ні», – зазначає пані Марта.
«Для мене найважливіший вектор – оця відвага в пошуку нових доріг, напрямів, смислів», – додає пані Катажина.
Олена Топчій
