«Бути людиною за будь-яких обставин» — філософія життя випускниці Стусівського університету

Сьогодні своєю історією поділилася Анастасія Тепшич (Білозуб) – випускниця філологічного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса, яка закінчила Університет у 2008 році.

Пані Анастасія навчалася за спеціальністю «українська мова та література», цей вибір вона пов’язує з тим, що її мама закінчила ту ж спеціальність, при чому теж в ДонНУ! «У шкільні роки найкраще знати українську мову та любити українську літературу – був мій прямий обов’язок», – пригадує Анастасія. До того ж філологія Анастасії давалася легко. Вона зізнається, що у виборі спеціальності пішла найлегшим,  але близьким серцю шляхом, продовжуючи сімейну традицію. «Нині я викладач української мови на філологічному факультеті Белградського університету у Сербії», – з гордістю розповідає Анастасія Тепшич.

Студентські роки – найкращі!

«У той період із стипендією в 40 гривень (такою була перша стипендія) ми почувалися вільними і дорослими. Мені здається, найважчим було навчання на першому курсі. Вступ до теорії літератури та вступ до мовознавства – складні предмети, сенс яких деякі студенти зрозуміли лише на четвертому курсі, а деякі – ніколи. Я не була прихильником студентських вечірок, КВНів та подібного. Мене це не приваблювало. Однак у Донецьку тоді були набагато цікавіші місця, ніж «Бригантина». У повітрі відчувалося якесь національне і культурне піднесення. А можливо, я помиляюся і такого піднесення взагалі не було. У барі «Gung’Ю’бazz» проводилися різні поетичні слеми, зустрічі з письменниками, музичні концерти. Чудовими були виступи «Мертвого півня», «Крихітки Цахес», «Оркестру Че», Сергія Бабкіна. Чого лише були варті виступи Жадана з «Собаками в космосі» та Андруховича з «Мертвим півнем». Цікаво, який зараз репертуар в «Gung’Ю’бazzі»?», – посміхаючись згадує пані Анастасія.

Анастасії подобались усі предмети, навіть заняття з фізкультури були доречними та корисними, втім найцікавішими для неї були фонетика, синтаксис та українська література. Вона відкрила для себе багато нового, чого не було у шкільних програмах. «Зарубіжна література – надзвичайно цікавий та корисний предмет, відкриває нові горизонти, дає можливість зрозуміти місце української літератури в європейському літературному процесі. Єдине що не дуже вдавалося – теорія літератури, бракувало абстрактності мислення. Будь-яку теорію Бахтіна я могла переказати двома реченнями, а це, мені здається, навіть ображало викладачів», – пригадує пані Анастасія.

Роль викладачів та Університету у професійному становленні

Наша оповідачка не любить про це говорити, бо вважає, що це заохочує до підлабузництва. А саме цю рису вона зневажає. Проте Анастасія з нами все ж поділилася, хто з викладачів відіграв найбільшу роль у її професійному становленні:

«Загнітко Анатолій Панасович на нашому курсі нічого не викладав, але для мене він справжній науковий наставник. Людина, яка допомогла зрозуміти, що в мене є потенціал і допомогла його розкрити. Ми й досі підтримуємо зв’язок, завжди звертаюся, коли потрібна підказка і допомога.

У Симоненка Анатолія Юхимовича я отримала першу четвірку. Це був справжній шок для мене. Анатолій Юхимович це відчув і пояснив, що одна людина не може знати все навідмінно, що це нормально і переживати через це не потрібно. Після цього випадку я вже не звертала уваги на оцінки, а лише отримувала задоволення від навчання.

Луценко Микола Олексійович – це людина, яка вчила студентів думати. І це безцінно».

Анастасія вважає, що більшість навичок людина набуває ще до вступу в університет. Деякі з них, наприклад, вміння логічно міркувати та аналізувати, розвиваються та вдосконалюються під час навчання. Такі навички допомагають у будь-якій професії. «Знання, отримані в Alma Mater, допомогли мені в роботі, послугували підґрунтям для подальшого розвитку, адже Університет дає хорошу базу знань. Проте студенти мають усвідомлювати, що мета викладача – не розжувати, а дати імпульс для роздумів та самостійного студіювання», – ділиться Анастасія.

Благородна професія викладача

Пані Анастасія вважає, що в першу чергу залежить від випускника, як складеться із першою роботою. Але треба бути готовим до всього. «Чомусь студенти не усвідомлюють, що якщо вони обрали спеціальність «українська мова та література», то їм пряма дорога до школи», – дивується пані Анастасія. І це в жодному разі не сором, навпаки. Вона сама викладає і з власного досвіду може сказати, що працювати вчителем важко, проте цікаво. Є ситуації у колективі, як в армії, це добре гартує характер. Однак сама професія надзвичайно благородна. У роботі пані Анастасії найбільше подобається бачити результат: «Коли бачиш щире зацікавлення, хоча це не так часто відбувається, але коли все ж трапляється, то дуже надихає», – зізнається викладач.

Бути людиною за будь-яких обставин

Анастасія любить читати художню літературу. «Але це не хобі, це частина мене», – каже випускниця. Вона також цікавиться дизайном, піклується про свого хатнього улюбленця – бурундука, любить подорожувати. «Це не так дорого, як люди собі думають. Краще літати low cost-ами та ночувати у хостелах, ніж сидіти вдома», – запевняє пані Анастасія.

Життєве кредо Анастасії Тепшич: «Бути людиною за будь-яких обставин». Але при цьому вона усвідомлює, що у кожного своє розуміння «людини», намагається поважати думки інших. Це важко, але можливо.

На завершення випускниця Alma Mater бажає усім студентам і випускникам знайти себе і бути собою, бо це найважливіше!

Спілкувалась Анастасія Саржевська