БІЙ ПІД КРУТАМИ: ВІРНІСТЬ, ВІДВАГА, ЧЕСТЬ
Сьогодні університетська родина Донецького національного університету імені Василя Стуса разом з усієї Україною вшановує подвиг студентів київських вищих навчальних закладів і гімназистів старших класів, справжніх патріотів Української Народної Республіки, які віддали свої життя за свободу рідної землі у запеклому бою під Крутами 29 січня 1918 року. Відвага та самопожертва кількох сотень військових курсантів, студентів і гімназистів стали справжнім прикладом для наступних поколінь бійців за незалежність. Вони є символом нескореного духу молодого покоління українців у боротьбі за власну державу.
День пам’яті Героїв Крут є невід’ємною складовою генетичної пам’яті українців. Редакція «Університетських вістей» поспілкувалася з істориками Стусівського університету, які поділилися своїми міркуваннями, роздумами про цю трагічну сторінку в історії українського народу.
Досить детально про передумови, хід, значення та важливість бою під Крутам розповіла доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Донецького національного університету імені Василя Стуса Надія Темірова. Надія Романівна наголосила на високому патріотизмі та готовності студентів та гімназистів у будь-яку хвилину стати на захист рідної Батьківщини: «У середині січня 1918 року Київ опинився перед загрозою вторгнення військ більшовицької Росії, яка розгорнула наступ на Українську Народну Республіку. У таких умовах, незважаючи на відсутність належного військового вишколу, сповнені патріотичних почуттів студенти й гімназисти не вагаючись вирушили на порятунок України. Як згадував
мемуарист: «Треба лише було глянути на їхні обличчя і побачити екзальтований вираз очей, щоб зрозуміти, що всякі резонні доводи безсилі змінити їхнє рішення йти на фронт і битися з ворогами Української Держави».
29 січня 1918 року на залізничній станції Крути в Чернігівській області відважна молодь, захищаючи підступи до Києва, вступила в нерівний бій з 4-тисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова. Надія Романівна зазначає: «29 січня (за останніми даними – 30 січня) 1918 року поблизу станції Крути (нині – с. Пам’ятне Чернігівської області), що за 130 км від Києва, відбувся бій між українськими військом чисельністю близько 600 осіб і 4-тисячним підрозділом більшовицької Росії. Українські позиції захищали переважно студенти та учні київських навчальних закладів. Бій тривав близько 5 годин. Оскільки стримати наступ червоногвардійців виявилося неможливим, студенти та юнкери почали відступати до Києва, руйнуючи за собою залізничну колію. Але одна чота студентів потрапила у полон. 28 молодих людей були розстріляні. Вони гинули, співаючи «Ще не вмерла Україна».
Завідувач кафедри спеціальних галузей історичної науки акцентує увагу на кількості жертв: «Зараз складно визначити точну цифру втрат українського війська та назвати імена полеглих під Крутами. У літературі найчастіше подається цифра у 250-300 осіб, наведена у споминах учасником тих драматичних подій сотником А. Гончаренком. Жертви не виявилися марними, адже вдалося на кілька днів затримати вступ більшовиків до Києва, що дало змогу українській делегації укласти Брест-
Литовський мир, який на той момент врятував молоду Українську державу. Відповідно до рішення Української Центральної ради 19 березня 1918 року тіла загиблих було перевезено до Києва та поховано на цвинтарі «Аскольдова могила». Проте невдовзі про подвиг українських юнаків було забуто на понад 70 років. Вшанування їх в Україні відновлене 1991 року, а з 2004 року День пам’яті Героїв Крут відзначається на офіційному рівні».
Україні важкими втратами вдалося зупинити агресора, зберегти націю, врятувати від чужинської окупації більшу частину країни. Проте наша держава заплатила за Свободу та Незалежність велику ціну, віддавши життя своїх кращих синів. Надія Романівна наголосила: «Подвиг юнаків-крутян став символом мужності та беззастережної любові до Батьківщини, відданості державі та її цінностям, які покликані мобілізувати націю перед загрозою зовнішнього втручання, що не втрачає актуальності для України і через 100 років після трагічних подій далекого 1918-го».
29 січня назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. Це день подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї Вітчизни. Кандидат історичних наук, доцент кафедри політології та державного управління історичного факультету ДонНУ імені Василя Стуса Юлія Пачос переконана: «Бій під Крутами – ще одна подія, яка назавжди у пам’яті українського народу. Це ще один символ нескореності українців. І ще один доказ того, що наймолодші представники нації у скрутні часи мають надзвичайну силу та мужність подивитись в очі ворогу та стати на захист Держави. Ми маємо пам’ятати про подвиг нескорених молодих хлопців – юнкерів і курсантів – в бою під Крутами. Такі нагадування, як мурал у Києві художника
Андрія Пальваля або фільм «Крути 1918» режисера Олексія Шапарєва, найкращий спосіб через мистецтво донести до юних українців важливість та значення подвигу Нескорених підлітків з почуттям національної свідомості, сміливості та величезного бажання служити свої Державі.
Тож пом’янімо звитягу та безстрашність старшин та юнкерів Першої Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького, бійців Помічного студентського куреня Січових стрільців – студентів київських вищих навчальних закладів та гімназистів старших класів, які зупинили просування на Київ військ більшовиків, віддавши своє життя у боротьбі за єдину, неподільну, незалежну Україну…
Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті, живуть у тих, хто продовжує їхню справу, вони живуть доти, поки жива їхня слава…
Спілкувалась Олена Топчій
