Вшановуємо світлу пам’ять Юрія Матущака
Сьогодні Юрку Матущаку мало б виповнитися 32… та війна безжально забирала його життя… Університетська родина разом із близькими, друзями та знайомими вшановує пам’ять Героя та захисника України… Ми точно знаємо, позивний «Вітер» став до вічної сторожі українського неба, а не залишився у полях під Іловайськом…
Юрій Матущак народився в Донецьку 15 лютого 1987 р. Вже у дитинстві Юрко почав цікавитися українською історією та культурою, тому 2004 р. без вагань вступив на історичний факультет Донецького національного університету. З перших днів навчання Юрій виділявся серед студентів своєю активністю, ентузіазмом, натхненням та організаторськими здібностями.
31 жовтня 2006 р. студент третього курсу Юрко Матущак разом з однодумцями створив громадську організацію «Поштовх», метою якої було сприяння українському національному відродженню в Донецькій області. Юрія було обрано головою Правління ДОМГО «Поштовх». Їй судилося вже за рік стати однією з найбільш активних громадських організацій Донеччини. В умовах, коли місцева влада не сприяла діяльності подібних патріотичних об’єднань, робота «Поштовху» та Юрка ставала особливо цінною. Після завершення навчання Юрій виїхав до Польщі, де був волонтером і займався проектом відновлення пам’яті про трагедію на Волині 1943 р., збирав свідчення очевидців тих подій. Повернувшись в Україну у 2012 р., Юрій з болем усвідомив, що не може знайти місця своїй активній громадській діяльності, але й виїзд за кордон був для нього неможливим. Вітер змін, що відчувався з перших днів Революції Гідності, не залишив Юру байдужим – він не міг не долучитися до тих величних і одночасно трагічних подій, що давали Україні шанс відродитися та стати сильною європейською державою.
Тож шкільний учитель історії Юрій Матущак звільнився з роботи і долучився до організації донецького Євромайдану, створив самооборону Донецька для безпеки учасників проукраїнських акцій та мітингів від агресії сепаратистів, а коли почалася війна, – не вагаючись пішов добровольцем у батальйон «Дніпро-1».
У серпні 2014 р. Юрко опинився у найстрашнішій точці війни – в Іловайську… Під час виходу з так званого «зеленого коридору» колона, в якій пересувався Юра, була розстріляна російськими окупаційними військами… Шість місяців Юрій вважався зниклим без вісти, поки у лютому 2015 р. повторна експертиза ДНК не підтвердила його загибель. Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 р. «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», рядовий міліції МВС України Юрій Віталійович Матущак нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Тимчасово невідомий» солдат, похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, знайшов своє ім’я.
Добродушна і яскрава посмішка Юрка Матущака, його нездолана сила волі та мужність завжди житимуть у пам’яті всіх, хто знає Юру та його справи на благо України та Українського Донецька.Юрій Матущак народився в Донецьку 15 лютого 1987 р. Вже у дитинстві Юрко почав цікавитися українською історією та культурою, тому 2004 р. без вагань вступив на історичний факультет Донецького національного університету. З перших днів навчання Юрій виділявся серед студентів своєю активністю, ентузіазмом, натхненням та організаторськими здібностями.
31 жовтня 2006 р. студент третього курсу Юрко Матущак разом з однодумцями створив громадську організацію «Поштовх», метою якої було сприяння українському національному відродженню в Донецькій області. Юрія було обрано головою Правління ДОМГО «Поштовх». Їй судилося вже за рік стати однією з найбільш активних громадських організацій Донеччини. В умовах, коли місцева влада не сприяла діяльності подібних патріотичних об’єднань, робота «Поштовху» та Юрка ставала особливо цінною. Після завершення навчання Юрій виїхав до Польщі, де був волонтером і займався проектом відновлення пам’яті про трагедію на Волині 1943 р., збирав свідчення очевидців тих подій. Повернувшись в Україну у 2012 р., Юрій з болем усвідомив, що не може знайти місця своїй активній громадській діяльності, але й виїзд за кордон був для нього неможливим. Вітер змін, що відчувався з перших днів Революції Гідності, не залишив Юру байдужим – він не міг не долучитися до тих величних і одночасно трагічних подій, що давали Україні шанс відродитися та стати сильною європейською державою.
Тож шкільний учитель історії Юрій Матущак звільнився з роботи і долучився до організації донецького Євромайдану, створив самооборону Донецька для безпеки учасників проукраїнських акцій та мітингів від агресії сепаратистів, а коли почалася війна, – не вагаючись пішов добровольцем у батальйон «Дніпро-1».
У серпні 2014 р. Юрко опинився у найстрашнішій точці війни – в Іловайську… Під час виходу з так званого «зеленого коридору» колона, в якій пересувався Юра, була розстріляна російськими окупаційними військами… Шість місяців Юрій вважався зниклим без вісти, поки у лютому 2015 р. повторна експертиза ДНК не підтвердила його загибель. Указом Президента України №873/2014 від 14 листопада 2014 р. «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», рядовий міліції МВС України Юрій Віталійович Матущак нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Тимчасово невідомий» солдат, похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, знайшов своє ім’я.
Добродушна і яскрава посмішка Юрка Матущака, його нездолана сила волі та мужність завжди житимуть у пам’яті всіх, хто знає Юру та його справи на благо України та Українського Донецька.
