Select Page

«Менше слів – більше справи!» Історія успіху Наталії Косенко – випускниці ДонНУ імені Василя Стуса

«Менше слів – більше справи!» Історія успіху Наталії Косенко – випускниці ДонНУ імені Василя Стуса

Наталія Феліксівна Косенко – успішна випускниця Університету (1979 рік випуску), яка навчалася на обліково-фінансовому факультеті (тепер економічному) за спеціальністю «Фінанси та кредит».
Пані Наталія від початку свого професійного шляху обіймала керівні посади у фінансових структурах Донеччини. Наталія Феліксівна має великий досвід роботи, у наступному році вона святкуватиме 40-річний ювілей своєї професійної діяльності!
З 2011 року Наталія Косенко працює заступником Голови Правління «Першого Українського Міжнародного Банку», сфера її відповідальності – контроль за діяльністю Центру операційної підтримки, Процесингового Центру, Департаменту інкасації, розвиток філіальної мережі банку та забезпечення злагодженої роботи банку.

– Наталіє Феліксівно, скажіть, будь ласка, чому Ви обрали достатньо нерозповсюджену в той час спеціальність «Фінанси та кредит»?

– У ті часи більшість навіть не знала про таку спеціальність. У школах не вивчали предмети економічної спрямованості. Багато хто не розумів, що таке фінансова грамотність. Я вчилася добре, закінчила школу із золотою медаллю, тому могла вільно обирати будь-який напрям, щоб здобути вищу освіту. Однак навчатися на обліково-фінансовому факультеті вирішила майже випадково, але з перших днів навчання зрозуміла – вчинила правильно!

– Ви з теплотою згадуєте студентське життя, навчання, тож за що Ви найбільше вдячні Університету?

– Я вдячна університетській родині ДонНУ імені Василя Стуса за те, що допомогли розвинути в мені дуже потрібні якості, які допомагають мені у професійної діяльності: організованість, системність, підготовка до практичних занять та семінарів, уміння робити висновки, концентруватися на певному напрямі роботи, щоб отримати максимальний результат. Вони дуже важливі не лише в навчанні, але й у подальшому житті. Я й зараз активно застосовую отримані в Університеті навички під час роботи.

В Університеті ми вивчали різні дисципліни. На перший погляд, здавалося, що деякі з них не знадобляться, але ця різноманітність предметів підготувала мене до життя, наполегливої праці, коли потрібно робити кілька справ одночасно, при чому досягати результатів. Це була можливість скласти собі систему навчання, і викладачі в цьому допомагали. У банківській справі немає деталей, якими можна було б знехтувати. Все повинно бути під контролем і в полі зору. Повинна бути система, яка допоможе обробити величезний обсяг інформації, виділити з неї головне, залишити це в пам’яті та використовувати в роботі у потрібний момент.

– Скажіть, будь ласка, у Вас були улюблені викладачі?

– Звичайно були. Бухгалтерський облік у нас викладав Гетьман Віктор Григорович, якому я дуже вдячна. На першому курсі в нас викладалися предмети загальної підготовки. Я дуже любила політекономію. Деякі з предметів мені не подобались, але потім виявилося, що вони дуже потрібні, адже: математика – це логіка, запасом знань зі статистики я користуюсь протягом усього свого життя. Але, звичайно, найбільше я полюбила дисципліни фахової підготовки: грошовий обіг і кредит, кредитування та розрахунки, фінанси. Фахові дисципліни підтвердили, що я зробила правильний вибір професії. Я пам’ятаю, ціную та поважаю своїх викладачів. З багатьма спілкуюся й зараз. Особливо вдячна Раїсі Андріївні Герасименко, Тамарі Олександрівні Чашко (на жаль, її вже немає з нами), Валентині Миколаївні Бєлопольській, керівнику дипломної роботи – Валентині Михайлівні Потьомкіній. Ці люди – віддані своїй роботі, вони постійно працювали над собою, не шкодували свого часу, вивчали нові документи, давали нам їх трактування, читали монографії та давали нам посилання на них. Щоб почитати ту ж монографію, ми ходили до бібліотеки. Це забирало багато часу, оскільки тоді не було технологій, які спрощують роботу з літературою. Мені здається, що з можливостями, які є зараз, я могла б ще більшому навчитися, сформувати ще більший багаж знань. Це були викладачі, з яких можна було брати приклад! Нас вчили відповідальності, обов’язковості, системності, послідовності, прагненню до постійного розвитку. На сесіях був принцип: ти знаєш або ти не знаєш. У нас не було корупції, усі оцінки ми отримували завдяки своїм знанням.

– Якими на Вашу думку компетентностями повинно володіти нове покоління професіоналів?

– По-перше, це готовність працювати, пізнавати нове, робити свою роботу не просто якісно, а ДУЖЕ якісно! Такі фахівці завжди будуть затребуваними. По-друге, потрібно бути готовим до виходу із зони комфорту, адже остання обмежує розвиток. Ми живемо в період ринкових відносин і щоб досягти професійного успіху, варто зважати на особливості та специфіку сучасного світу. Моя життєва парадигма: не йти разом з ринком, а завжди бути на крок попереду!

– Ви підбираєте персонал, скажіть, будь ласка, який потенціал випускників сучасної вищої школи в порівнянні з випусками Ваших років?

– І тоді, і зараз люди різні, випускники відрізняються один від одного. Ми всі були однаковими, коли розподілялися на роботу, але кожен обрав своє, і кожен тримав свій темп. Зараз також випускники різні. Час вимагає іншої підготовки, знань та практичних умінь. Новим співробітникам, які потрапляють в дуже динамічний банк «ПУМБ», необхідні не тільки знання, але й велика працездатність, вміння генерувати ідеї та реалізовувати їх. Важливо, щоб вони хотіли розвиватися, отримувати новий досвід, постійно працювати над собою. Індульгенції по життю немає: допоки ти потрібен клієнту, працюєш над собою та досягаєш результатів, ти будеш завжди затребуваним.

– Чи працювали Ви з випускниками ДонНУ імені Василя Стуса?

– Так, працювала. У Донецькій філії «ПУМБ» були дуже хороші випускники з ДонНУ, а також студенти, які поєднували роботу з навчанням. Мабуть, мали чудові навички у тайм менеджменті, адже встигали і до іспитів підготуватися, і роботу виконували якісно та професійно. Їм було цікаво отримувати теоретичні та практичні знання одночасно. Багато з випускників ДонНУ побудували успішну кар’єру в «ПУМБ».

– Ви працюєте в одній сфері вже майже 40 років, як Ви ставитеся до професійного вигорання? Це правда чи міф?

– На Заході є така хвороба – депресія. Захворіли на депресію – пішли на лікарняний. В мене такого не буває, хоча я вже довго працюю в банківській системі. Мені здається, що я тільки вчора прийшла на роботу. Мабуть, це тому, що я дуже люблю свою роботу, свій «Перший Український Міжнародний Банк». У мене постійно є нові виклики, завдання, проекти, які потрібно реалізовувати. По-перше, мені це подобається, по-друге, у мене завжди все виходить. І головне-мене оточують однодумці, з якими легко та приємно працювати. Коли є цікава та захоплююча робота, вигорання немає!

– Наталіє Феліксівно, яке Ваше життєве кредо?

– «Менше слів – більше справи»!

– Дуже лаконічно і влучно! Скажіть, будь ласка, робота – це велика частина Вашого життя, чим займаєтесь у вільний час, які маєте захоплення?

– Я дуже люблю дім та свою сім’ю. Син, невістка та онука розуміють мене і підтримують, я завжди рада нашим зустрічам. Я люблю подорожувати. Після переїзду до Києва, відкрила для себе Україну: багато цікавих міст і сіл, що мають багатовікову історію, відому на весь світ. Дуже люблю читати. Не минає жодного дня без книжки. Окрім того, багато інформації отримую на роботі завдяки тренінгам з розвитку, психології, командної роботи та взаємовідносин з людьми. Нам завжди радять, що почитати, де можна знайти профільну літературу і, коли я читаю ці книги, я розумію, що багато з цього я раніше застосовувала у своїй діяльності.

– Наталіє Феліксівно, про що мріялось у студентські роки та на початку кар’єри і чи втілилися ці мрії в життя?

– Я жодного разу не пошкодувала, що обрала банківську справу. Банківське законодавство стрімко змінюється, це вимагає постійного розвитку. Кожного року я отримую нові знання, які дозволяють мені досягати кращих результатів. Я дуже люблю свою роботу в «ПУМБ», в якому дотримуються тих принципів корпоративної культури, які я особисто підтримую. Я досягла гармонії в роботі, житті та дозвіллі. Усі мої мрії здійснилися!

– Які Ваші побажання нинішнім студентам і випускникам Університету від випускниці, яка має безцінний практичний досвід?

– Ніхто з нас не народжується керівником, професором, журналістом або ще кимось. Ми ними стаємо завдяки наполегливості, праці і бажанню йти до мети. Працюйте, ставте собі цілі та працюйте над їх досягненням. Не бійтеся нічого на своєму шляху. Ви все зможете!

Спілкувалась Анастасія Саржевська