У Гаазі розпочалися судові засідання Міжнародного суду ООН у справі Україна проти російської федерації

7 і 8 березня 2022 року в Гаазі розпочалися судові засідання Міжнародного суду ООН у справі Україна проти російської федерації щодо звинувачень у геноциді, відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього 1948 року.

Міжнародний суд ООН є головним судовим органом ООН, до ведення якого відповідно до статті 36 його Статуту належать всі справи, які будуть передані йому сторонами, та всі питання, спеціально передбачені Статутом Об’єднаних Націй або чинними договорами та конвенціями.

Юрисдикція Суду обов’язкова щодо всіх правових спорів, що стосуються: a) тлумачення договору; b) будь-якого питання міжнародного права; c) наявності факту, який при його встановленні, може представляти собою порушення міжнародного зобов’язання; d) характеру та розмірів відшкодування за порушення міжнародного зобов’язання.

Стаття 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього визначає, що геноцидом є такі дії, що здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку: а) вбивство членів такої групи; b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумових розладів членам такої групи; c) навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне чи часткове її фізичне знищення; d) заходи, розраховані на запобігання дітонародженням у середовищі такої групи; е) насильницька передача дітей із однієї людської групи до іншої.

У такому розумінні геноциду Україна безпосередньо не може звинуватити російську федерацію в його вчиненні, але Україна посилається на його потенційне планування, зазначаючи, що росія навмисне вбиває і завдає тяжкої шкоди українцям, та цитуючи заяви путіна про заперечення існування українського народу.

Відповідно Україна просить Суд встановити наступні обставини:

– що Україною не було скоєно жодного злочину «геноциду» на території Донецької та Луганської областей;

– що росія не має права вживати жодних дій проти України щодо запобігання та покарання за вигаданий «геноцид»;

– що визнання росією так званих ДНР та ЛНР здійснено на підставі вигаданого геноциду і не може ґрунтуватися на положеннях Конвенції.

А також вимагає зобов’язати росію:

– надати гарантії неповторення незаконних дій, зокрема незаконного застосування сили;

– сплатити репарації (відшкодування) за заподіяну шкоду.

Згідно статті 41 Статуту Суд має право вказати, якщо, на його думку, це вимагають обставини, будь-які тимчасові заходи, які повинні бути прийняті для забезпечення прав кожної із сторін. При ухваленні рішення про обрання таких заходів МС ООН використовує три критерії: Суд має попередньо переконатися, що він має юрисдикцію (prima facie jurisdiction); заявник повинен довести правдоподібність своїх прав (at least plausible); має бути доведено терміновість рішення, а саме реальний та неминучий ризик заподіяння шкоди правам сторони.

За оцінками фахівців Україна має міцну позицію за цими трьома критеріями і має шанси отримати проміжне рішення Суду.

Відповідно, Україна звернулася до Суду з проханням зобов’язати росію: зупинити так звану «спецоперацію», не робити жодних кроків для продовження «спецоперації»; не вживати заходів, які можуть погіршити та ускладнити спір на підставі Конвенції; протягом тижня надати до Міжнародного суду звіт про виконання запобіжних заходів.

Крім того, 38 держав звернулися щодо вторгнення росії до України до Міжнародного кримінального суду (ICC), юрисдикція якого розповсюджується на злочин геноциду; злочини проти людяності; воєнні злочини; злочин агресії.

Але оскільки ні Україна, ні росія не є сторонами Римського статуту Міжнародного кримінального суду, злочин агресії не може стати предметом розслідування. За індивідуальною заявою України розслідування може стосуватися лише окремих осіб, причетних до злочинів, передбачених міжнародним гуманітарним правом, обвинуваченими у яких можуть стати ті, що вчиняють такий злочин індивідуально, спільно з іншою особою або через іншу особу, наказують, підбурюють чи спонукають вчинити такий злочин; з метою полегшення вчинення такого злочину допомагають, підбурюють або якимось іншим чином сприяють його вчиненню чи замаху на нього, включаючи надання коштів на його вчинення.

Нагадаємо, що ще в 2020 році офіс прокурора МКС визнав, що Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію розглянути по суті справу про воєнні злочини в Україні.

Враховуючи заяву держав світу, Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан повідомив про початок розслідування можливих військових злочинів, скоєних росією в Україні за останні роки: «Після первинного аналізу ситуації в Україні мій офіс побачив достатньо підстав вважати, що могли бути скоєні злочини, що підпадають під юрисдикцію нашого суду. Конкретні випадки, які потенційно можуть вважатися такими, вже виявлено та ляжуть в основу розслідування.

Сподіваємося, що справедливість переможе! Все буде Україна!

Кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри

конституційного, міжнародного і кримінального права

юридичного факультету ДонНУ імені Василя Стуса

Ольга Турченко