Антон Глівинський: «Ніколи не зупинятися на шляху до мрії»
«Талановита людина — талановита у всьому» — хоча й абстрактне, але беззаперечне твердження, яке ще раз доводить Антон Глівинський — піарник, експерт з комунікацій, вокаліст та автор пісень у власному гурті «Хорошо».
Антон — випускник історичного факультету спеціальності «Політологія», спеціалітет закінчив у 2005 році, потім продовжив навчання в аспірантурі Унiверситету. Він розповідає, що майже одразу після вишу потрапив на роботу в компанію СКМ («System Capital Management»). «Після закінчення Університету, я точно знав, що єдина компанія, де я хочу працювати — це СКМ», — запевняє Антон. Спочатку його робота не була пов’язана з комунікаціями, проте згодом він змінив профіль і сконцентрувався на зв’язках з громадськістю. «Найважливіше, що дав мені Університет — це колосальні навички комунікації. Взагалі, я прихильник комунікацій, особливо офлайн, бо реальне спілкування — це інвестиція в майбутнє успішної людини», — вважає Антон. — Але завжди треба ретельно обирати коло спілкування. Якщо є оточення, яке подобається, то в нього неодмінно потрібно «вливатися». Керуюсь правилом, що варто ставитися до людей так, як ви хочете, щоб вони ставилися до вас«.
Випускник розповідає, що більшість його гарних друзів саме з Університету: «Ми з ними постійно щось вигадували. Як от Дні факультету — найкраще, що відбувалося зі мною в Університеті. У нас була сильна команда, ми готували масштабні Дні народження факультету, які пам’ятаємо та святкуємо й до сьогодні».
Навчатися тогочасний студент не дуже любив: «Мені завжди хотілося якнайшвидше піти із занять на репетиції або деінде». Антон вважає, що для усвідомленої освіти потрібно спочатку попрацювати, щоб бачити, навіщо вчитися: «Навчання без мети, лише заради навчання, має дуже низький коефіцієнт корисної дії, а це, на жаль, зараз дуже розповсюджена проблема». Окрім цього, Антон, як людина, яка деякий час жила в США, радить кожному студенту використовувати можливості поїздок за кордон за обміном, на його думку це змінює свідомість на краще, тим паче в такому віці. Їздити світом — це одне із заповітних бажань Антона, він мріє про навколосвітню подорож: «Ми й так з дружиною подорожуємо, але хотілося б так щоб надовго. Прокидатися вранці і думати, яке ж наступне місце подорожі?»
«Взагалі в мене багато мрій та цілей. Цілі більш конкретні та приземлені. Але, на мою думку, усе, що ми робимо, це заради сім’ї. Хочеться, щоб усі були здорові, щоб дитина була щасливою», — ділиться Антон.
Ще в шкільні роки Антон з другом дитинства придумали свій гурт, який згодом назвали «Хорошо». «Я часто розповідаю історію, що ми створили гурт, щоб подобатися дівчатам. Бо вони закохуються саме в музикантів та спортсменів. Але зі спортом в мене якось не склалося», — усміхається Антон. — Насправді, музика це теж мрія. І ми наважилися спробувати. З Ромою Жихарським вирішили або зараз, або більше ніколи. Визначили для себе, якщо з першою піснею вдасться, то будемо продовжувати свій шлях в музиці. З одного боку я жалкую, що не раніше, а з іншого — розумію, що раніше нічого могло б і не вийти. Бо велике значення має коло знайомств, яке є в нас тепер«.
Перші пісні Антон написав в 10 класі, деякі сенси, що в них закладав, з плином років йому виявляється не так вже й просто розшифрувати. Однією з таких пісень є «Снег это я». А «Сніг», що цього року потрапила в ротацію на радіо, була написана в заторі в Києві менш ніж за годину! «Вона створена вже більш дорослою людиною і, чесно кажучи, мені подобається більше, ніж її попередня версія», — розповідає Антон. Коли він пише тексти пісень, то вигадує історії, намагається не зображати своє життя, для нього це своєрідне правило. Проте в своєму творчому арсеналі він має декілька текстів автобіографічного характеру, які нікому не показує, бо вони надто особисті.
З розповідей Антона ми трішки дізналися про пісні, що незабаром побачить світ: «Є дві пісні українською та російською „Чай“ та „Остывший чай“, вони як і попередні „Сніг“ та „Снег это я“ відрізняються одна від одної. Пісня „Метро“ про те, що їдучи щодня в такому транспорті, хоча б раз закохаєшся. А також про те, що за будь-яких умов треба йти до своєї мрії. Тож найбільше хочу всім побажати ніколи не зупинятися на шляху до мрії».
Спілкувалась Анастасія Саржевська
